Справа № 517/179/26
Провадження № 2-з/517/2/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2026 року с-ще Захарівка Одеської області
Захарівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
секретаря судових засідань Грабової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка заяву представника позивача, адвокат Твердохліба В.Ю. про забезпечення позову у цивільній справі № 517/179/26 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування
встановив:
У провадженні судді Тростенюка В.А. на розгляді перебуває цивільна справа заОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування.
10.06.2026 до суду представником позивача, адвокатом Твердохлібом В.Ю. подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим особам за його дорученням чи в його інтересах, вчиняти дії, а саме: продавати, дарувати, міняти, передавати у власність будь-яким іншим способом, укладати договори іпотеки, довічного утримання, вносити майно до статутного капіталу юридичних осіб або укладати інші правочини, наслідком яких може бути перехід права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі щодо відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.11.2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2521420051140.
Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову є те, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив намір реалізувати спірний будинок. Зокрема, у технічному записі судового засідання, здійсненого судом 20.05.2026 року (частина 1) з 26 хв. 11 с. по 26 хв. 16 с. відповідач прямо зазначив: «я попробував продавати, ніхто мені не дає навіть 10 тисяч». Це беззаперечно свідчить про те, що відповідач вже вчиняв активні дії з пошуку покупця на спірний будинок, тому на його думку невжиття заходів забезпечення позову може надати змогу реалізувати вищевказаний житловий будинок та унеможливить виконання рішення суду в тому разі, якщо позов буде задоволено.
Зазначені обставини змусили представника позивача звернутися до суду з відповідною заявою для захисту прав позивача.
Відповідно до положень ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи судом за відсутності учасників справи.
Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Стаття 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».
Конституційний Суд України неодноразово вказував на необхідність забезпечення основного завдання правосуддя ефективного поновлення в правах. Так, в п. 9 рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 КСУ зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.
Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».
Предметом даного позову є вимоги позивача про встановлення факту прийняття спадщини позивачем після смерті матері та визнання за позивачем права власності на частки житлового будинку.
Метою забезпечення позову є забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення та невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості захисту його прав та вказує на те, що існує реальна загроза можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Обраний судом вид забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує прав юридичної особи, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання можливого судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що між сторонами існує підтверджений судовим провадженням спір щодо права власності на 1/4 частку спірного будинку. Відповідач не визнає позовних вимог. Невжиття заходів забезпечення позову в умовах триваючого затягування розгляду справи істотно підвищує ризик відчуження будинку до ухвалення і набрання законної сили рішенням суду.
Обраний представником позивача вид забезпечення позову відповідають заявленим позовним вимогам.
З метою недопущення порушення прав позивача, в разі задоволення позову, враховуючи позовні вимоги, які є співрозмірними з вимогами вказаними в заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, тому заява підлягає повному задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву представника позивача, адвокат Твердохліба В.Ю. про забезпечення позову - задовольнити.
Заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим особам за його дорученням чи в його інтересах, вчиняти дії, а саме: продавати, дарувати, міняти, передавати у власність будь-яким іншим способом, укладати договори іпотеки, довічного утримання, вносити майно до статутного капіталу юридичних осіб або укладати інші правочини, наслідком яких може бути перехід права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі щодо відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.11.2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2521420051140.
Заборонити суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.11.2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2521420051140.
Копію ухвали для виконання направити до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та для відома сторонам.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлено ухвалу - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: