У Х В А Л А
(Про залишення заяви без руху)
Справа №348/1626/26
2/348/1611/26
11 червня 2026 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Бурдун Т.А., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що таку слід залишити без руху з наступних підстав:
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того, що позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч.3 ст.175, ч. 5 ст.177 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, тому відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України належить виключно на стороні, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також надати відповідні докази.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18 вказав: «Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Суди попередніх інстанцій наведеного не урахували, а тому дійшли помилкових висновків про те, що при вирішенні даного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України, а відтак, змінюючи спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2, визначених за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року, суди попередніх інстанцій не перевірили наявність підстав для зміни розміру аліментів, передбачених статтею 192 СК України, зокрема матеріального стану платника аліментів, не надали належної оцінки його доводам про зміну його сімейного стану (наявність дитини від іншого шлюбу) та перебування на його утриманні непрацездатного батька, а також матеріального стану позивача, наявність погіршення або поліпшення стану здоров`я когось із сторін чи дитини.»
Так, у позовній заяві представник позивача посилається на ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина перша статті 273 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суддя зауважує, що зміна способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, є беззаперечним правом одержувача аліментів, а у разі, якщо така зміна призводить до збільшення розміру аліментів, позивач повинен обґрунтувати зміну обставин, які враховувалися судом при визначенні способу стягнення та розміру аліментів.
Разом із цим, до позовна заява не містить викладу обставин, які свідчать про суттєву зміну матеріального, сімейного або іншого становища платника чи одержувача аліментів, зміну стану здоров`я платника чи одержувача аліментів, чи самої дитини, чи збільшення обсягу потреб дитини з певних підстав, з огляду на які виникла потреба у збільшенні розміру аліментів.
Крім того, у позовній заяві не зазначено реквізити рішення суду (дата, номер), відповідно до якого з відповідача на користь позивача вже були стягнуті аліменти; у прохальній частині позову, викладаючи вимоги про зміну стягнення аліментів з розміру 3000,00 грн на 1 /4 частку з усіх видів доходів, позивач не вказує рішення суду, яким були стягнуті аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн.
Також, у позовній заяві не зазначено, а із долучених до неї матеріалів не вбачається чи сплачує відповідач аліменти у визначеному раніше рішенням суду розмірі та чи відбувається стягнення за виконавчим листом у примусовому порядку органами державної виконавчої служби та де перебуває виконавчий лист про стягнення аліментів.
За таких обставин, наведені недоліки позовної заяви виключають можливість відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення позову без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позовної заяви.
При таких обставинах, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху та позивачу слід надати строк для усунення недоліків.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, суддя,-
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання даної ухвали та роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною і та буде повернута.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А.Бурдун