Справа № 367/7191/26
Провадження №2/367/7018/2026
УХВАЛА
про залишення без руху
11 червня 2026 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
установив:
ОСОБА_1 подано до Ірпінського міського суду Київської області указану позовну заяву. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.
Перевіривши матеріали заяви та долучених до неї документів, суддею установлено таке.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у статей 175 та 177 ЦПК України.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя дійшла висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України, з огляду на таке.
Відповідно до положень частини першої статті 27 ЦПК України за загальними правилами підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас частина перша статті 28 ЦПК України надає позивачу у справах про стягнення аліментів право альтернативної підсудності за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до частин першої та шостої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, фізична особа може мати кілька місць проживання.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України визначено, що громадяни України, який проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Декларування місця проживання особи це повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (пункт 2 частини першої статті 2 вказаного Закону).
Метою декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи, зокрема, є створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом.
Тобто поняття реєстрація місця проживання та декларування місця проживання є відмінними поняттями, мається на увазі, що їх цілі та мета є різними. Документом, який підтверджує зареєстроване/задеклароване місце проживання фізичної особи є витяг з реєстру територіальної громади.
Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , відповідача - АДРЕСА_2 .
У позовній заяві позивачкою указано місце проживання у місті Ірпені, Бучанського району, Київської області, однак жодного документа на підтвердження указаної обставини суду надано не було. Покликання на те, що позивачка користується правом альтернативної підсудності не зазначено. Відтак матеріали позовної заяви з додатками не містять відомостей про те, що справа підсудна Ірпінському міському суду Київської області.
Суд зауважує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення (частина перша статті 378 ЦПК України).
При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Однак за наявності альтернативних варіантів місця розгляду судової справи та відсутністю чітко визначеної позиції позивача з цього приводу, виконати вказану вище норму закону суд можливості позбавлений.
З метою захисту прав малолітньої дитини, не допущення затягування розгляду справи, неодноразового перенаправлення справи з одного суду до іншого, тобто порушення права на справедливий суд, а також з метою з`ясування волевиявлення позивача, на підставі статті 185 ЦПК України суд залишає позовну заяву без руху з наданням позивачу 10-ти денного строку для подання суду власної позиції щодо місця розгляду його позову (за зареєстрованим місце проживання позивача чи відповідача) або надання підтвердних документів щодо задекларованого місця проживання позивачки на території, що перебуває під територіальною юрисдикцією Ірпінського міського суду Київської області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 175, 260, 353 ЦПК України, -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без руху.
Повідомити позивачеві про залишення указаного позову без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Білогруд