Справа № 204/7005/26
Провадження № 2/204/4398/26
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
10 червня 2026 року суддя Чечелівського районного суду м. Дніпра Чапала Г.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 02.09.2024 року по 19.03.2024 року, перебуваючи у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», позивач познайомився з лікарем психіатром ОСОБА_2 яка після знайомства з ним часто пропонувала йому будь-який діагноз на вибір тому позивач, відчуваючи страх повернення на фронт, страх поранення або загибелі вступив у змову з лікарем психіатром ОСОБА_2 яка підробила свідоцтво про хворобу № 103 від 19.03.2024 року в результаті створення якого позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку і 02.05.2024 року звільнений у відставку з військової служби у Збройних Силах України. Оскільки з 01.01.1999 року під час проходження військово-лікарської комісії він завжди визнавався лише придатним до військової служби, що є ступенем придатності, позивач вважає зазначений ступінь придатності який він мав до 19.03.2024 року своїм нерухомим майном на яке витрачав час і гроші. Те що 19.03.2024 року його визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку тимчасово або назавжди позбавило позивача можливості призватися у Збройні Сили України та служити на військовій службі у Збройних Силах України та отримувати матеріальні переваги такі як: грошове забезпечення від 20 000 грн. на місяць, премії за виконання завдань у зоні бойових дій від 100 000 грн. на місяць, забезпечення формою, безкоштовне навчання та інші переваги, при цьому рішення про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку було прийняте за обставин, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, оскільки після отриманого ним 10.11.2023 року поранення позивач відчував страх повернення до району ведення бойових дій, що вплинуло на його поведінку та рішення під час проходження військово-лікарської комісії де лікар психіатр ОСОБА_2 часто пропонувала йому будь-який діагноз на вибір.
З 02.05.2024 року він хотів знову призватися у Збройні Сили України і тому звертався зі скаргами до Національної поліції України, Служби безпеки України, судів щодо зазначеного вище лікаря психіатра ОСОБА_2 та намагався оскаржити свідоцтво про хворобу № 103 від 19.03.2024 року зокрема у Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України.
Щодо порушень процедури проведення військово-лікарської комісії яку позивач проходив в період з 09.02.2024 року по 19.03.2024 року за його заявами було відкрито 4 кримінальних провадження, а саме: № 12025141370000872 від 26.11.2025 року (досудове розслідування триває), № 12025141370000943 від 24.12.2025 року (закрите слідчою ОСОБА_3 ), № 42025142410000298 від 14.08.2025 року (закрите слідчою ОСОБА_4 ), № 6202514[телефон приховано] від 27.11.2025 року (досудове розслідування здійснюється територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Львові про слідчу ОСОБА_4 ).
Через вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача, яким він визначив Російську Федерацію, відшкодування спричиненої йому моральної шкоди в розмірі 15 000 000,00 грн.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Частиною 5 статті 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач посилається на фактичні підстави звернення із даним позовом, пов`язуючи їх з тим що він вступив у змову з лікарем психіатром ОСОБА_2 яка підробила свідоцтво про хворобу № 103 від 19.03.2024 року в результаті створення якого позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку і 02.05.2024 року звільнений у відставку з військової служби у Збройних Силах України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, з`явлення особи із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення віднесено до обставин, які пом`якшують покарання.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Тобто закон визначає правові підстави відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням виключно потерпілому, а не співучаснику злочину.
Позивачем не подано жодних доказів наявності вироку суду, яким встановлено факт вчинення кримінального правопорушення стосовно позивача.
Одночасно з тексту доданих до позовної заяви відповідей Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України вбачається, що постанова військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про ступінь придатності до військової служби згідно свідоцтва про хворобу від 19.03.2024 № 103, складена відповідно до нормативних вимог стосовно порядку зміни або зняття раніше встановленого діагнозу щодо осіб з психічними розладами, звільнених з військової служби (а.с. 14).
Як вбачається зі свідоцтва про хворобу № 103 від 19.03.2024 року складеного за направленням командира військової частини НОМЕР_1 позаштатною ВЛК КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», психіатр ОСОБА_2 по тексту документу не згадується, у складі ВЛК не фігурує (а.с. 10-12).
Доводи позовної заяви є логічно суперечливими, адже позивач з одного боку зазначає, що він відчуваючи страх повернення на фронт, страх поранення або загибелі вступив у змову з лікарем психіатром, а з іншого, що визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позбавило позивача можливості служити на військовій службі у Збройних Силах України та отримувати матеріальні переваги такі як: грошове забезпечення від 20 000 грн. на місяць, премії за виконання завдань у зоні бойових дій від 100 000 грн. на місяць, забезпечення формою, безкоштовне навчання та інші переваги, що власне і спричинило йому моральні страждання. При цьому позов пред`явлено до Російської Федерації.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з тим, позивачем не зазначено докази, що підтверджують завдання йому моральної шкоди, зокрема, відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між моральними стражданнями позивача та обставинами на які він посилається у позові, відсутні інші письмові докази, якими позивач може підтвердити викладені обставини та вимоги. Натомість, додані до позовної заяви докази фактично спростовують доводи позивача.
Вказані обставини мають істотне значення для розгляду справи, зважаючи зокрема на клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали та попередити, що згідно вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя