Справа № 196/826/26
№ провадження 2-з/196/33/2026
УХВАЛА
10.06.2026 с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Костюкова Д.Г., розглянувши у приміщенні суду в с-щі Царичанка в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви, яка подана представником заявника - адвокатом Рибаковим Віталієм Олексійовичем -? ?
В С Т А Н О В И В:
08 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Рибакова В.О. надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій він просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у межах суми стягнення, а саме - 600 000,00 грн.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що 06.12.2013р. між Фермерським господарством «Дніпро» та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позичальник отримав 200 000,00 гривень. Позичальник порушив умови зазначеного договору позики та не повернув отримані кошти в строк зазначений договором. 29.05.2026р. між Фермерським господарством «Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №18, згідно якого відповідно до ст. 512 ЦК України до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором позики від 06.12.2013р. між Фермерським господарством «Дніпро» та ОСОБА_2 . Станом на дату подання даної заяви до суду Позичальник не повернув Позикодавцю позику. Таким чином, заборгованість Позичальника перед Позикодавцем за Договором позики грошових коштів №б/н від 06.12.2013р. становить 300 000,00 гривень, у зв`язку з чим ОСОБА_3 має намір звернутися до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_2 . Заявник вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову майно може бути відчужене від його власника (Відповідача) третім особам з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно. Вчинення таких дій призведе до порушення прав третіх осіб, оскільки майбутні правочини з відчуження будуть мати ознаки фраудаторності і будуть визнані недійсними, а також призведе до істотного ускладнення виконання рішення суду, ефективного захисту і поновлення порушених прав та інтересів кредиторів з огляду на необхідність здійснення додаткових процесуальних засобів захисту. Також, представник заявника зазначає, шо обраний захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично продовжує перебувати у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися цим майном до дати набрання законної сили рішенням у справі; заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами, які будуть заявлені Позивачем. Враховуючи предмет позову, наведені обґрунтування та доводи, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявник просить вжити заходи забезпечення до подання позовної заяви до суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з положеннями ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви представник заявника посилається на те, що заявником ОСОБА_1 буде подано позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеним 06.12.2013р. між ФГ "Дніпро" та ОСОБА_2 , право вимоги за яким перейшло до заявника відповідно до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №18 від 29.05.2026р.
Позичальник ОСОБА_2 на час подання заяви про забезпечення позову суму позики не повернув та має заборгованість за Договором позики грошових коштів №б/н від 06.12.2013р. в розмірі 600 000,00 грн.
Представник заявника просить забезпечити майбутній позов шляхом накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у межах суми стягнення, а саме - 600 000,00 грн.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном та грошовими коштами, а в певних випадках - і користуватися ними. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що інша сторона вчинить дії спрямовані на уникнення виконання рішення суду? ? ? у випадку невжиття запобіжних заходів по забезпеченню позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23, від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, від? ? 29 лютого 2024 року у справі № 902/611/22 вбачається, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 361/3446/21, від 27 листопада 2024 року в справі № 450/177/24, від 11 грудня 2024 року в справі № 760/18839/23.
Як встановлено під час розгляду заяви про забезпечення позову між сторонами виник спір, предметом якого є стягнення грошових коштів. Суд приходить до висновку, що враховуючи зазначені у заяві про забезпечення позову обставини існує обґрунтований ризик, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та майнових інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Суд наголошує, що відповідно до положень цивільного процесуального закону під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову та всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Поміж тим, як вбачається із заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначено про тривале ухилення відповідача від виконання грошового зобов`язання, що вказує на наявність ризику можливості вчинення останнім дій по відчуженню його майна або розпорядженню власними коштами, що безсумнівно утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.? ? ? ? ?
Таким чином, представником заявника обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом майбутнього позову, оскільки застосування забезпечення позову унеможливить невиконання рішення суду та сприятиме ефективному захисту та поновленню порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
Суд зазначає, що запропонований захід забезпечення є співмірним з позовними вимогами, які планує заявити позивач та ознак зловживання правами в даному випадку суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене наявні підстави для забезпечення матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, задля того, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві в межах розміру заявлених позовних вимог, що відповідає засадам розумності та співмірності.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 258, 260 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми 600 000,00 грн.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП -? НОМЕР_2 ).
Боржник: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Копію ухвали направити представнику заявника - адвокату Рибакову Віталію Олексійовичу для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
? ? ? ? ? ? ? ?Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков