Справа №752/14768/26
Провадження №2-з/752/138/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2026 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкова Ж.І., розглянувши заяву адвоката Семашка Дмитра Миколайовича про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, нарахованих на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Семашко Дмитро Миколайович в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення вищезазначеного позову.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_3 борг в розмірі 659353,50 грн. відповідно до розписки до 15.12.2025.
На момент подання позову та даної заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 не виконав свого зобов?язання щодо повернення боргу ОСОБА_3 .
Виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме ОСОБА_2 необхідну суму грошових коштів.
Невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_3 , за захистом яких він звернулося до суду.
Відповідач тривалий час ухиляється від виконання свого боргового зобов?язання, не реагує на звернення позивача та не вчиняє жодних дій, спрямованих на добровільне повернення грошових коштів.
Вважає, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача безпосередньо пов?язано з предметом позовної заяви та є адекватним, оскільки відповідає змісту та розміру вимог, на забезпечення яких він вживається; відповідає збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення арешту на грошові кошти та майно у розмірі 701177,65 грн. є ефективними, оскільки спрямовані запобігти виведенню грошових коштів з рахунків відповідача з метою ухилення від виконання грошових зобов?язань за результатами розгляду судової справи; не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні ОСОБА_2 , а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Не виконання зобов?язань за договором позики та не сплата існуючої заборгованості підтверджує недобросовісність відповідача та викликає обгрунтовані сумніви щодо належного виконання ним зобов`язання.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , які знаходяться на поточних рахунках ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк».
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до розписки від 15.06.2025 ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 в борг грошові кошти в розмірі 15000 доларів США, які зобов`язався повернути в строк до 15.12.2025.
Позичальник грошові кошти не повернув, що змусило ОСОБА_1 звернутися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, нарахованих на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі №755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі №592/7729/18.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У пунктах 23 та 24 постанови Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі №905/448/22 зроблено такі висновки:
«23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».
З огляду на наведені висновки, враховуючи обставини справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, адже їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд вважає, що при застосуванні такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, не мотрібно зазначати відомості про банківські установи, в яких відкриті рахунки відповідачем, та про наявність на таких рахунках грошових коштів, адже ці питання з`ясовуються державним (приватним) виконавцем під час виконання ухвали суду щодо забезпечення позову.
Крім того, суд не вбаває підстав для накладення арешту на всі грошові кошти відповідача, а вважає за можливе накласти арешт на грошові кошти лише в межах суми, яка заявлена до стягнення в судовому порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву адвоката Семашка Дмитра Миколайовича про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти в межах суми 701177,65 грн., які належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Відмовити у задоволенні решти вимог заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ця ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.
Стягувач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвала складена 08.06.2026.
Суддя Ж. І. Кордюкова