Справа №521/25442/23
Провадження №2/521/464/26
УХВАЛА
09 червня 2026 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позову без руху у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання прав іпотекодержателя, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання прав іпотекодержателя.
У відкритому судовому засіданні представник ОСОБА_1 заявила клопотання про залишення позову без руху, посилаючись на те, що позовна вимога у справі носить майновий характер, при цьому, представником позивача при зверненні до суду сплачений судовий збір як за вимогу найманого характеру.
У відкритому судовому засіданні представник Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» питання про залишення позову без руху залишив на розсуд суду.
Представник Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що клопотання представника відповідача належить задовольнити, позовну заяву слід залишити без руху, так як вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, виходячи з наступного.
Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Судом встановлено, що предметом позову у вказаній справі є визнання за Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» права іпотеки на нерухоме майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 75,3, житлова 39,5 кв.м., на умовах, передбачених Іпотечним договором від 11 січня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Трофімець В.В., реєстровий №51.
Так, згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 12 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Водночас відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання обов`язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов`язання.
Одним із таких видів забезпечення виконання зобов`язання є застава (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом статей 36-38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто задовольнити свої майнові вимоги, забезпечені іпотекою, шляхом позасудового врегулювання. Таке позасудове врегулювання може бути вчинене у формі передачі іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Поряд із цим статтями 39 та 41 Закону України «Про іпотеку» врегульовано порядок реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за рішенням суду.
Отже, на підставі договору іпотеки іпотекодержатель має право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з посиланням на обставини щодо невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання або в позасудовому порядку, внаслідок чого право власності іпотекодавця на майно може припинитися в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Звідси задоволення судом позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя надає позивачу можливість у майбутньому в разі порушення боржником основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому або позасудовому порядку, а наслідком такого звернення буде набуття іпотекодержателем майна - самого предмета іпотеки у разі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або грошових коштів у разі реалізації предмета іпотеки.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол до Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «майно» (possessions) у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).
За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49, 50).
З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, шляхом застави майна.
Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.
Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
Тобто вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов`язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер.
Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
З огляду на викладене, при поданні позовної заяви ціна позову вказується, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з Іпотечного договору від 11 січня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Трофімець В.В., реєстровий №51, вартістьквартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 75,3, житлова 39,5 кв.м. (предмет іпотеки) складає 541200,40 гривень.
Таким чином, ціна позову у вказаній справі становить 541200,40 гривень, виходячи із чого, судовий збір по праві складає 8118,01 гривень (1,5 відсотка ціни позову).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 91347864 від 12.12.2023 року.
З огляду на вищенаведене, позивач повинене доплатити судовий збір за вірними реквізитами, та надати до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 5434,01 гривень.
Вищевикладене не дає підставу суду зробити висновок про належне оформлення позовної заяви у відповідності до ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд пропонує позивачу усунути вищезазначені недоліки позовної заяви з метою забезпечення повного захисту його прав та інтересів.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 293-294 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позову без руху у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання прав іпотекодержателя - задовольнити.
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання прав іпотекодержателя - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху, для усунення недоліків.
У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позов вважатиметься неподаним та буде повернутий заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя: Ю.В. Тополева