ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 червня 2026 року Справа № 160/15385/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко Андрій Юрійович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
04.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з вимогами:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у:
- неналежному розгляді дисциплінарної скарги позивача від 06.05.2026 вих. № ВЛАІА-009, а саме у наданні формальної відповіді, яка не стосувалася предмета звернення;
- непроведенні службового розслідування за фактом неналежного зберігання електронних доказів (відеофайлів з нагрудних камер патрульної поліції, слідчо оперативної групи та відеореєстраторів поліцейських автомобілів) та порушення службової дисципліни старшим слідчим СВ Самарівського РВП ОСОБА_2 ;
- неутворенні дисциплінарної комісії для перевірки дій та бездіяльності старшого слідчого ОСОБА_2 ;
- неналежному зберіганні речових доказів (відеофайлів з нагрудних камер поліцейських) у кримінальному провадженні № 12023041350001021, внаслідок чого стало неможливим їх відкриття, відтворення та дослідження у судовому засіданні Самарівського міськрайонного суду 29 квітня 2026 року.
2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надати обґрунтовану відповідь на дисциплінарну скаргу позивача від 06.05.2026 вих. № ВЛАІА-009 по суті порушених питань, зокрема щодо:
- забезпечення належного зберігання речових доказів (відеофайлів з нагрудних камер поліцейських) у кримінальному провадженні № 12023041350001021;
- проведення службового розслідування за фактом неналежного зберігання електронних доказів та порушення службової дисципліни старшим слідчим ОСОБА_2 ;
- утворення дисциплінарної комісії для перевірки дій та бездіяльності старшого слідчого ОСОБА_2 .
3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області призначити та провести службове розслідування за фактом неналежного зберігання електронних доказів (відеофайлів з нагрудних камер поліцейських) та порушення службової дисципліни старшим слідчим Слідчого відділу Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2
4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області утворити дисциплінарну комісію для перевірки дій та бездіяльності старшого слідчого ОСОБА_2 у порядку, визначеному Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України
5. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області забезпечити належне зберігання речових доказів (відеофайлів з нагрудних камер поліцейських) у кримінальному провадженні № 12023041350001021, зокрема вжити заходів для відновлення працездатності відеофайлів або надання письмової інформації про причини їх зникнення
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом(ч. 6 ст. 21 КАС України).
Вказане кореспондується також з нормами ч. 4 ст. 172 КАС України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не обов`язково є підставою ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд, зокрема визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у неналежному зберіганні речових доказів (відеофайлів з нагрудних камер поліцейських) у кримінальному провадженні № 12023041350001021, внаслідок чого стало неможливим їх відкриття, відтворення та дослідження у судовому засіданні Самарівського міськрайонного суду 29 квітня 2026 року та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області забезпечити належне зберігання речових доказів (відеофайлів з нагрудних камер поліцейських) у кримінальному провадженні № 12023041350001021, зокрема вжити заходів для відновлення працездатності відеофайлів або надання письмової інформації про причини їх зникнення
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку, що в даному випадку, вказані правовідносини мають вирішуватися відповідно до норм кримінального судочинства, яке регулює порядок звернення осіб до суду з вищевказаними вимогами.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу кримінального судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів..». З огляду на це не вважається «судом, не встановленим законом» є орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про порушення відповідачами положень КПК України щодо зберігання речових доказів (відеофайлів з нагрудних камер поліцейських) у кримінальному провадженні № 12023041350001021 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивачу, з метою належного захисту, необхідно звернутися до суду в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Суд зазначає, що наведені спірні правовідносини виникли з різних підстав, підтверджуються різними доказами, регулюються різними нормами матеріального права, тобто вказані вимоги не виникли з однакових юридичних фактів, не мають єдиної підстави позову, що суттєво ускладнює розгляд таких позовних вимог та суперечить ч.1 ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, роз`єднання таких вимог за ініціативою суду є неможливим, оскільки підлягають викладенню у позові позовні вимоги окремо, із окремим викладом обставин, зазначенням про докази, що їх підтверджують, та зі сплатою судового збору окремо, чого позивачем не дотримано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов подано позивачем без дотримання правил об`єднання позовних вимог, в порушення вимог п.6 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачам на підставі п.6 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п.6 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко