Справа № 420/35716/24
У Х В А Л А
10 червня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із даними позовом, в якому просить суд визнати бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо неперерахування та виплати йому у додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168) у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та 30000 грн у період здійснення зазначених заходів з 5 червня 2022 року по 20 квітня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та 30000 грн у період здійснення зазначених заходів з 5 червня 2022 року по 20 квітня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Надано позивачу десять днів з дня отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропуску строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.05.2026 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 420/35716/24 скасовано; справу № 420/35716/24 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
20.05.2026 зазначена справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
У постанові від 01.05.2025 ВС/КАС зазначив, що уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин за період із 5 червня 2022 року до 18 липня 2022 року редакції статті 233 КЗпП, чинної на момент звернення позивача до суду із позовом, що виключає повернення позовної заяви в частині позовних вимог за наведений період.
Поряд із тим, для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період із 19 липня 2022 року до 20 квітня 2023 року слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 18 серпня 2024 року (до надання відповідачем відповіді на запит) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період із 19 липня 2022 року до 20 квітня 2023 року) та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Ухвалою судді від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
05.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява, згідно з якою у відповідача відсутні будь-які докази щодо ознайомлення позивача із розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо. А тому, слід вважати моментом коли позивач дізнався про порушення його прав та інтересів з боку відповідача саме день отримання відповіді, а саме наприкінці серпня після 18.08.2024 року, як-то зазначено у попередній заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Так, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування додаткової винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 у розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та 30 000 грн. у період здійснення зазначених заходів з 05.06.2022 року по 20.04.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Наприкінці серпня 2024 року, відповідач відмовив у виплаті зазначеної доплати, мотивуючи свою відмову відсутністю підстав. Таким чином, позивач тільки наприкінці серпня після 18.08.2024 року дізнався про своє порушене право щодо отримання із відповіді відповідача № 0666/35/5612 від10.08.2024 року та доданих до неї вчергове запитуваних документів, Отже, позивач був звільнений військової служби у відставку 20.04.2023 року. З метою бути проінформованим та обізнаним щодо своїх прав на отримання належного фінансування у період військової служби, позивач, після поновлення психоемоційного стану та фізичного здоров`я після звільнення з військової служби, у жовтня 2023 року звернувся про правничу допомогу. 27.10.2023 року на адресу відповідача надіслано адвокатський запит щодо надання інформації стосовно колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 . У грудні місяці 2024 року представник позивача отримала відповідь на зазначений запит але не у повному обсязі, на що вимушена у січні місяці 2024 року вдруге звернутись до відповідача із наданням інформації та копії документів стосовно проходження військової служби ОСОБА_1 у період 3 лютого 2022 року по квітень 2023 року. У березні 2024 року отримано відповідь відповідача, яка також не містила повної інформації, зазначеної у запиті. Між тим, серед запитуваної інформації стосовно нарахування виплат відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, позивачем також скеровано ряд заяв та рапортів, з боку представника - запитів щодо оформлення та отримання позивачем довідки про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка надає ряд пільг ОСОБА_1 , в тому числі щодо звільнення від сплати судового збору при звернення із позовом до суду. Так, тільки у березні місяці позивач отримав зазначену вище довідку УБД, натомість посвідчення не було оформлено, нагрудний знак також не видано й досі. Наприкінці березня 2024 року позивач звернувся особисто до відповідача із рапортами про надання недоотриманих довідок, документів та нарахування виплат. Відповіді ОСОБА_1 не отримав. У червня 2024 року представник позивача звернулась із запитом стосовно наданні відповіді за рапортами, які надіслані ОСОБА_1 27.07.2024 року відповідачем надіслано на адресу представника позивача відповідь без надання доказів надсилання відповідей ОСОБА_1 на його рапорти. Між тим, 18.09.2024 року ОСОБА_1 отримано повідомлення відповідача про початок оформлення на його ім`я посвідчення УБД, інформацію про нагрудний знак проігноровано. Враховуючи недостатню наявність документів щодо проходження позивачем військової служби у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, ОСОБА_1 вчергове звернувся до відповідача із щодо нарахування додаткової винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, та надання копії документів, 02.07.2024 року надіслано на адресу відповідача заяву, яку останній отримав 04.07.2024 року. Тільки 18.08.2024 року відповідач направив на адресу позивача відмову із наданням запитуваних документів про проходження позивачем військової служби у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року. Представник зазначену відповідь отримала наприкінці серпня 2024 року. Отже, за весь період з жовтня 2023 року по серпень 2024 року, позивачем та його представником скеровано на адресу відповідача безліч заяв, рапортів, запитів про отримання інформації про проходження позивачем військової служби у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, в тому числі й про нарахування додаткової винагороди, передбачену ПКМУ № 68 від 28.02.2022 року. Позивач весь зазначений період намагався вирішити спір у досудовому порядку, що фактично призвело тільки до видачі довідки про безпосередню участь позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та видачі йому посвідчення УБД. Тому, позивач, отримавши відмову у серпні місяці 2024 року звернувся до суду із позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Таким чином, враховуючи повідомлені позивачем у заяві обставини, суд вважає, що строк на звернення до суду із даними вимогами позивачем не пропущено.
Позовна заява подана з додержанням вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності, у зв`язку із чим справа може бути розглянута за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 257, 260, 261, 262 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Надати відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, роз`яснивши право позивача подати до суду протягом п`яти днів із дня отримання відзиву на адміністративний позов відповідь на відзив, відповідача - право на подання заперечення протягом п`яти днів із дня отримання відповіді на відзив.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Роз`яснити сторонам, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк