Справа № 420/7893/26
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
10 червня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бойко О.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасування наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.09.2022 № 17 в частині, що стосується позивача;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 відновити право на виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.08.2022 року по 31.08.2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2022 року по 31.08.2024 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2022 року по 31.08.2024 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху та зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання позивачем до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник просив:
- вважати поважними причини пропуску строку на подання позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним дій та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.
Так, суд встановив, що в обґрунтування дотримання строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом позивач зазначив, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом. Крім того, представник звернув увагу, що відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, отже звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме з 10.03.2026. Також представник наголосив, що на даний час позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується довідкою №16 від 17.02.2026.
Розглянувши вказані підстави в якості підстав для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Так, як вже встановлено в ухвалі від 30.03.2026 відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, суд встановив, що предметом розгляду вказаної адміністративної справи, в тому числі, є оскарження наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.09.2022 № 17 в частині, що стосується позивача.
Таким чином, вказані відносини пов`язані із проходженням позивачем військової служби, яка є різновидом публічної, а тому на них поширюється місячний строк звернення до суду.
При цьому, звернувшись до суду 23.03.2026, позивач пропустив такий місячний строк в частині наголошеної судом вимоги.
Суд звертає увагу, що подане позивачем клопотання не містить жодних фактичних обставин в якості підстав для поновлення провадження у справі в цій частині заявлених позовних вимог.
Щодо позовних вимог з приводу нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 31.08.2024.
Так, як вже встановлено в ухвалі від 30.03.2026 з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, суд встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 27.11.2024 № 324 позивач вважається з « 27» листопада 2024 року виключеним зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При цьому, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2025 № 211 надано копії карток особового рахунку військовослужбовця за період з січня 2021 року по грудень 2025 року, відповідно до яких позивачу стало відомо, що:
1) грошове забезпечення нараховувалось позивачу лише за періоди: - з квітня 2021 року по липень 2022 року;- з вересня 2024 року по грудень 2024 року;
2) виплата грошового забезпечення позивачу не відбувалась протягом періоду з 01.08.2022 року по 31.08.2024 року.
Позивач вважає протиправним факт невиплати йому грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 31.08.2024, а тому звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
При цьому, враховуючи факт обізнаності позивача із порушенням, на його думку, прав щодо неналежної виплати грошового забезпечення ще 22.10.2025, звернувшись до суду лише 20.03.2026, позивач пропустив тримісячний строк звернення із зазначеними вимогами.
Щодо доводів позивача, що він скористався досудовим порядком вирішення спору, а тому строк звернення до суду обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме з 10.03.2026, суд зазначає наступне.
Так, за змістом ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячний строк застосовується виключно у випадку, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість такого порядку. Чинне законодавство України, яке регулює порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проходження військової служби, не передбачає обов`язкового або визначеного законом досудового порядку врегулювання спору як передумови звернення до суду. Направлення позивачем заяв/ініціативних листів до ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 є формою реалізації права на звернення громадян (або запитом), а не досудовим порядком врегулювання спору в розумінні ч. 4 ст. 122 КАС України. Звернення особи до суб`єкта владних повноважень з паперовими заявами поза межами передбаченого законом обов`язкового досудового ембарго не може змінювати законодавчо визначений строк звернення до суду та не перериває його перебіг. Інакший підхід дозволяв би позивачу штучно та в будь-який час поновлювати строк на судове оскарження шляхом повторного ініціювання листування з органами влади.
Крім того, щодо посилань представника позивача на запровадження в Україні воєнного стану, то суд зазначає, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, і роботи громадян України. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Однак, Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.
Щодо посилань позивача, що він проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд зазначає, що за правовим висновком постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24 стосовно застосування положень статей 122 та 123 КАС України щодо пропуску процесуального строку, яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Суд зазначає, що позивач не наводить жодних обставин що унеможливлювали звернутися до суду в межах строку звернення, н.д. участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях.
Більше того, суд звертає увагу, що інтереси позивача представляє професійний адвокат (представник Мандрик В.В.). Документи сформовані та подані через систему «Електронний суд». Наявність кваліфікованої правової допомоги та функціонування підсистеми «Електронний суд» повністю нівелюють аргументи про обмеження доступу до правосуддя чи неможливість подання позову вчасно через перебування позивача на службі.
Відтак, підстави, наведені у заяві, суд оцінює як загальні, не пов`язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску строку.
Таким чином, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, встановлений ст. 122 КАС України, а вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність пропуску такого строку.
Згідно з п. 1 та п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.122, ч. 2 ст.123, п. 1 ч. 4 ст.169,248,256,293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ :
Позовну заяву разом з додатками повернути позивачу.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: О.Я. Бойко