Справа № 369/9162/26
Провадження № 2-з/369/44/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2026 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мєстєчкіної Ольги Іванівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2026 року до суду від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мєстєчкіної Ольги Іванівни надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ОСОБА_1 , має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації 1/2 частки коштів, отриманих від продажу спільного майна подружжя у розмірі 1 536 550 грн.
Так, 02 серпня 1997 року між заявником, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2025 року у справі № 369/5649/25 було розірвано.
У період шлюбу сторонами було набуте та створене нерухоме майно, а саме: - житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 0,058 га, кадастровий номер: [номер приховано]:02:002:0086, розташована за тією ж адресою.
04 лютого 2026 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі продажу житлового будинку садибного типу та земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу продажу зазначеного нерухомого майна було вчинено за погоджену сторонами суму 3 073 100,00 грн., з яких: 2 234 500,00 грн. - вартість житлового будинку садибного типу; 838 600,00 грн. - вартість земельної ділянки.
Як зазначає представник заявника, після продажу спільного майна майбутній відповідач отримані грошові кошти добровільно із заявником не поділив, належну їй 1/2 частку коштів не виплатив, доступу до отриманих ним коштів вона не має. Розмір майбутніх позовних вимог становить: 3 073 100,00 грн : 2 = 1 536 550,00 грн. Таким чином, між заявником та ОСОБА_2 існує реальний майновий спір щодо поділу коштів, отриманих від продажу спільного майна подружжя.
Заявлений захід забезпечення позову є співмірним із майбутніми позовними вимогами, оскільки заявник просить накласти арешт не на всі активи майбутнього відповідача без обмежень, а на грошові кошти на конкретному банківському рахунку, безпосередньо пов`язаному з отриманням коштів від продажу спільного майна подружжя, у межах суми майбутнього позову - 1 536 550,00 грн. Такий захід забезпечення позову не вирішує спір по суті, не позбавляє майбутнього відповідача права власності на кошти, а лише тимчасово обмежує можливість їх відчуження, зняття або перерахування до вирішення спору судом.
Водночас, оскільки з моменту укладення договору купівлі-продажу від 04 лютого 2026 року та отримання відповідачем коштів минув певний час, на думку представника заявника існує реальний ризик, що грошові кошти, отримані від продажу спільного майна подружжя, могли бути вже повністю або частково зняті майбутнім відповідачем з банківського рахунку, перераховані на інші рахунки, витрачені або приховані. За таких обставин накладення арешту виключно на банківський рахунок майбутнього відповідача може виявитися недостатнім та не забезпечити реального виконання майбутнього рішення суду, оскільки у разі відсутності коштів на такому рахунку відповідний захід забезпечення позову фактично не матиме практичного результату.
Саме тому, на думку представника заявника, для належного, реального та ефективного забезпечення майбутнього позову необхідним є також накладення арешту на належну майбутньому відповідачу 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Накладення арешту на 1/3 частку квартири не позбавляє майбутнього відповідача права власності на це майно, не передбачає його передачі заявнику та не вирішує спір по суті. Такий захід лише тимчасово обмежує його право розпоряджатися належною йому часткою квартири до вирішення спору судом, що є необхідним для запобігання її можливому відчуженню, даруванню, продажу, обтяженню чи іншому розпорядженню.
Заявник просить суд врахувати, що арешт 1/3 частки квартири заявляється не як надмірний або каральний захід, а як додатковий гарантійний механізм забезпечення майбутнього рішення суду на випадок, якщо грошові кошти на банківському рахунку відповідача відсутні, зняті, перераховані або є недостатніми для реального виконання майбутнього рішення суду.
На думку заявника, підстави для застосування зустрічного забезпечення передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні, оскільки заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із майбутніми позовними вимогами, прямо пов`язані із предметом спору та не створює для майбутнього відповідача невиправданих чи надмірних обмежень чи витрат.
На підставі викладеного, представник заявника просила суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та знаходяться на банківському рахунку: IBAN: НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми майбутніх позовних вимог - 1 536 550,00 грн.;
- накласти арешт на належну ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 325146332080.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши подану заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із майбутніми позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.
Так, судом встановлено, що 04 лютого 2026 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі продажу житлового будинку садибного типу та земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу продажу зазначеного нерухомого майна було вчинено за погоджену сторонами суму 3 073 100,00 грн., з яких: 2 234 500,00 грн. - вартість житлового будинку садибного типу; 838 600,00 грн. - вартість земельної ділянки. У пункті 2.1 договору прямо зазначено, що гроші в сумі 1 098 100,00 грн. були сплачені покупцем продавцю до підписання договору, а решта в сумі 1 975 000,00 грн. підлягала сплаті покупцем продавцю протягом трьох банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця: IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 476487473, сформованої 09 травня 2026 року, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить квартира, загальною площею 50,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з предметом позову, а також враховуючи, що власник може розпорядитися майно в будь-який момент, є всі підстави вважати, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.
Відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Випадки обов`язковості застосування зустрічного забезпечення передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Суд вважає, що відсутня необхідність у застосуванні зустрічного забезпечення, зважаючи, що можливі збитки відповідача не наведені.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150-154, 353 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мєстєчкіної Ольги Іванівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити.
В порядку забезпечення позову:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та знаходяться на банківському рахунку: IBAN: НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у межах суми майбутніх позовних вимог - 1 536 550,00 грн.;
- накласти арешт на належну ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 325146332080.
Роз`яснити заявнику, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно із вимогами ч. 4 ст. 152 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА