ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4882/26 Справа № 932/11072/24 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
УХВАЛА
11 червня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Халаджи О. В.,
суддів: Гапонова А.В. Никифоряка Л.П.,
розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Мирноградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі про оспорювання батьківства, виключення запису про батька із актового запису про народження дитини та звільнення від стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Мирноградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі про оспорювання батьківства, виключення запису про батька із актового запису про народження дитини та звільнення від стягнення аліментів, в якому просив:
- виключити відомості про нього, як батька, із актового запису №44 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- звільнити його від аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , які стягуються на підставі судового наказу Димитровського міського суду Донецької області від 25.10.2023 у справі №226/1904/23.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування обставин справи.
Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 226 року було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02 червня 2026 року.
02 червня 2026 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 , про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 22 вересня 2026 року о 10:40.
03 червня 2026 року від ОСОБА_2 , надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову у справі №932/11072/24 шляхом зупинення стягнення за судовим наказом Димитровського міського суду Донецької області №2-н/226/627/2023 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами апеляційного розгляду справи №932/11072/24.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно зі статтею 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Судом встановлено, що предметом спору є оспорювання батьківства, виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів.
Відповідно до приписів пункту 9 статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з засад судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.
Зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням, фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що, в свою чергу, призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала відповідне клопотання, інших осіб, які є учасниками справи, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням судового рішення.
Відповідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18), недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Аналогічна позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020 по справі № 950/2492/19, провадження № 61-11673ск20.
У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 2-9/11 (провадження № 61-2573св21) вказано, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу може застосовуватись судами лише як захід забезпечення позову при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
В даному випадку ОСОБА_2 фактично просить зупинити виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов`язковості судових рішень.
Крім того, у разі задоволення заяви заявника про зупинення стягнення аліментів, в, можуть бути порушені права дитини на отримання матеріальної допомоги від батька.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 149, 150, 151, 153 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Судді: О.В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк