КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 1512/7397/2012
Провадження № 4-с/947/51/26
УХВАЛА
12.06.2026
Суддя Київського районного суду міста Одеси Петренко В.С., оглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Алієв Айдин Таптигалі огли, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, стягувач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
В С Т А Н О В И В:
03.06.2026 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся із скаргою ОСОБА_1 , в якій просить поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдина Таптигалі огли про відкриття виконавчого провадження від 19 червня 2019 року; поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича від 13 червня 2023 року; скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 червня 2019 у виконавчому провадженні № 59371263 задовольнити, визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдина Таптигалі Огли про відкриття виконавчого провадження від 19 червня 2019 у виконавчому провадженні № 59371263. Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2023 у виконавчому провадженні № 72019786 задовольнити, визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2023 у виконавчому провадженні № 72019786.
В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.07.2015 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 загальну суму заборгованості за договором позики від 25.06.2008 у розмірі 3 644 548 грн.
На виконання вказаного рішення Київським районним судом м. Одеси 15 грудня 2015 було видано виконавчий лист.
Зазначає, що ОСОБА_1 не було відомо ні про постановлене у справі рішення, ні про відкриття виконавчого провадження.
Випадково дізнавшись про наявність рішення Київського районного суду м. Одеси, ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом.
Адвокатом було зроблено запит до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження та надання ідентифікатору доступу до виконавчого провадження.
На адвокатський запит 14 травня 2026 було отримано відповідь від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеси Одеського міжрегіонального управління юстиції України від 13.05.2026 вих. №№68725, в якій було зазначено ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження.
Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження, було встановлено, що постановою державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієвим А.Т. від 19 червня 2019 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 1512/7397/2012 виданий 15.12.2015 Київським районним судом м. Одеси за заявою ОСОБА_2 .
Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_2 (Кредитор) та ОСОБА_3 (Новий Кредитор) 18 грудня 2018 укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором позики (розписки) від 25 червня 2008.
Відповідно до п.1 Договору Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв належні Кредитору права вимоги до Боржника ОСОБА_1 , що виникли на підставі договору позики (розписки) від 25.06.2008, а саме: вимоги щодо повернення Боржником загальної суми заборгованості у розмірі 3 644 548 грн., яка складається з: 640000 грн. основного боргу, відсотків, пені, штрафних, фінансових га/або інших санкцій, пов`язаних з несвоєчасним виконанням Боржником грошового зобов`язання перед Кредитором, визначеного Договором позики та встановлених заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.07.2015 (справа № 1512/7397/2012), до яких входить: 2 359 548 грн. -відсотки за користування позикою; 5000 грн. штраф за несвоєчасне повернення позики, 640 000 грн. пені.
Пунктом 7 Договору визначено, що після набуття чинності цим Договором, Договір позики є таким, в якому здійснена заміна сторони Кредитора, внаслідок чого стороною Договору позики від 25.06.2008, з усіма правами і обов`язками Кредитора стає Новий кредитор.
Згідно п.9 Договору, на виконання вимог ч.1 ст.517 ЦК України, Кредитор передав Новому кредитору оригінал Договору позики, а також всі інші документи, які засвідчують його права за договором позики, та інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав.
Відповідно до п.11 Договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.
Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 з моменту підписання Договору про відступлення права вимоги за Договором позики 18 грудня 2018 вже не був Кредитором та відповідно стягувачем за виконавчим листом виданим на виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2015.
Як свідчать умови Договору, він набув чинності з моменту його підписання.
Крім того, згідно умов Договору, ОСОБА_2 передав Новому кредитору оригінал Договору позики, а також всі інші документи, які засвідчують його права за Договором позики. До таких документів, зокрема відноситься виконавчий лист, який у подальшому був поданий Новим Кредитором до виконання, що свідчить про те, що виконавчий лист було передано на виконання п.9 Договору відступлення права вимоги.
Таким чином, у ОСОБА_2 станом на день відкриття виконавчого провадження, а саме 19 червня 2019 був відсутній оригінал виконавчого листа, який необхідний для подачі до виконавчої служби.
За таких обставин, постанова головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва А.Т. від 19 червня 2019 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Як вбачається із вищевикладеного, постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 червня 2019 є неправомірною, а тому її не належить враховувати, як підставу для переривання строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Скаржник вказує, що на зворотному боці виконавчого листа наявні записи про повернення виконавчого листа зокрема значиться запис про повернення виконавчого листа на підставі ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» - 28.12.2016, наступний запис про повернення - 16.02.2022.
Разом з тим, враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 червня 2019 є неправомірною та підлягає скасуванню, тому наступне відкриття виконавчого провадження було проведено з пропуском строку для подання виконавчого листа до виконання.
За таких обставин, постанова приватного виконавця Колечко Д.М. про відкриття виконавчого провадження від 13 червня 2023 також є неправомірною та підлягає скасуванню.
У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність рішення суду про стягнення з нього заборгованості, так само не був обізнаний про наявні виконавчі провадження, а доступ до виконавчого провадження № 59371263 було отримано лише 13 травня 2026, то наявні підстави для поновлення строку на оскарження дій державного та приватного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначено суддю Петренко В.С.
Перевіривши скаргу на дотримання строків звернення до суду, а також дослідивши викладені у ній обставини та додані до неї письмові документи суд вважає, що подану скаргу необхідно повернути без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки, відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 в справі № 466/948/19 зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Зі змісту поданої скарги встановлено, що постаново державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдина Таптигалі Огли відкрито виконавче провадження 19 червня 2019 у виконавчому провадженні № 59371263; постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича було відкрито виконавче провадження 13 червня 2023 у виконавчому провадженні № 72019786.
Натомість, зі скаргою на дії виконавців скаржник звернувся до суду 03.06.2026 року, тобто не у строк, передбачений ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною скаргою та зазначено, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність рішення суду про стягнення з нього заборгованості, так само не був обізнаний про наявні виконавчі провадження, а доступ до виконавчого провадження № 59371263 було отримано лише 13 травня 2026, тому на його думку наявні підстави для поновлення строку на оскарження дій державного та приватного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень.
Інші докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку подання скарги скаржником не надано.
Таким чином, з огляду на наведене суд вважає, що відсутні підстави для поновлення такого строку, оскільки відсутні поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду, тому вищезазначену скаргу подано з пропуском строку, визначеного статтею 449 ЦПК України.
Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Із змісту наведених правових норм убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У Рішенні по справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду.
За таких обставин, зважаючи на те, що заявником пропущено строк звернення до суду зі скаргою, відсутність підстав для поновлення такого строку, оскільки відсутні поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдина Таптигалі огли про відкриття виконавчого провадження від 19 червня 2019 року, а також у поновленні строку на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича від 13 червня 2023 року, скаргу залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 13, 76 - 81, 89, 126 - 127, 259 - 261, 353 - 354, 447 - 449 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдина Таптигалі огли про відкриття виконавчого провадження від 19 червня 2019 року.
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича від 13 червня 2023 року.
Скаргу ОСОБА_1 , державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Алієв Айдин Таптигалі огли, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, стягувач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання, залишити без розгляду та повернути скаржникові.
Роз`яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. С. Петренко