ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
11 червня 2026 року
м. Харків
справа № 641/6946/21
провадження № 22-з/818/138/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.
розглянувши заяву адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Наталія Максимівна про визнання заповіту недійсним,
в с т а н о в и в:
Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2025 року залишено без змін.
07 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Тимошенко Дмитро Володимирович представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.
11 травня 2026 року ОСОБА_2 подав заперечення на заяву, в якій просив врахувати, що Договір Осмачко С.В. уклала з Тимошенко Д.В. на представництво її інтересів у двох справах: не тільки №641/6946/21, а й у справі №641 /7077/23, Харківський апеляційний суд своєю постановою по справі №641/7077/23 від 07 квітня 2026 року вже стягнув з нього на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Зазначив, що адвокат Тимошенко Д.В. не приймав участь в судових засіданнях в приміщеннях судів, а приймав участь тільки в режимі відеоконференції, не бачив я і в матеріалах справи даних, що він особисто знайомився з матеріалами самої цивільної справи.
Обговоривши доводи заяви, судова колегія вважає, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
За змістом частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За правилами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду у справі № 922/2604/20 вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 травня 2024 року у cправі № 910/1757/22.
Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Установлено, що інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляла адвокат Тимошенко Д.В.
На підтвердження витрат на правову допомогу заявником надано Договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №1 від 17.03.2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 05.01.2026 року, Додатком №2 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №1 від 05.01.2026 року, де у пункті 1.4 вказано, що сторони погодили наступний розмір гонорару за правничу допомогу, передбачену п.п. 1.1 та 1.2: 1) ознайомлення з матеріалами справи, написання та подача відзиву у судовій справі становить 10 000 (десять тисяч) грн.; 2) окремо Клієнт сплачує гонорар за участь Адвоката в кожному судовому засіданні (що включає підготовку до судового засідання) в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. Також у п. 1.5. вказується, що підписанням даного Додатку до Договору (додаткової угоди) сторони підтверджують оплату гонорару в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн.
Наданий представником відповідача договір та Додаток №2 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №1 від 05.01.2026 року, не містять інформації про обсяг наданих адвокатом послуг під час розгляду справи у суді першої інстанції. Акт фактично виконаних адвокатом робіт відсутній.
За таких обставин, апеляційний суд уважає, що сторона відповідачки не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді апеляційної інстанції, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Наталія Максимівна про визнання заповіту недійсним.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: В.Б. Яцина
О.Ю. Тичкова