Справа № 204/2631/26
Провадження № 2/175/2340/26
УХВАЛА
"02" червня 2026 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Краснокутська Н.С., ознайомившись з матеріалами цивільної справи №204/2631/26 за позовною заявою АТ «Ідея Банк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою АТ «Ідея Банк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, яка передана ухвалою судді Чечелівського районного суду міста Дніпра за підсудністю.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Стаття 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», декларує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Згідно з ч. 3 ст. 30 ЦПК України (суддею Чечелівського районного суду міста Дніпра вказано ст. 28) позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред`являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на момент подання позову вже прийняла спадщину.
За таких обставин посилання на ч.3 ст.30 ЦПК України є безпідставними, враховуючи що такі положення застосовуються до позовів, що подаються на момент до прийняття спадщини спадкоємцями.
Натомість у даній цивільній справі спадщина вже прийнята спадкоємцем ОСОБА_1 ..
Крім того, даний позов не є таким, що виник з приводу нерухомого майна, позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред`явлення кількох позовних вимог, пов`язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19, від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19 зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад, як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Законом України «Про виконання рішень, застосуванням практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Враховуючи викладене, а також той факт, що суддею Чечелівського районного суду міста Дніпра було передчасно зроблено висновок про непідсудність цієї справи Чечелівському районному суду міста Дніпра, суддя з метою недопущення порушення правил підсудності доходить висновку, що цивільну справу № 204/2631/26 за позовною заявою АТ «Ідея Банк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором слід повернути до Чечелівського районного суду міста Дніпра як помилково направлену.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 260, 353 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Цивільну справу №204/2631/26 за позовною заявою АТ «Ідея Банк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором слід повернути до Чечелівського районного суду міста Дніпра як помилково направлену.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Н. С. Краснокутська