ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
12 червня 2026 року м. Чернівці
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Кулянди М.І., Одинака О.О., Литвинюк І.М.,
ознайомившись з апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03 червня 2025 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у Чернівецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про що зроблено відповідний актовий запис за №486 від 10.05.2016 року - розірвано.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, зокрема в частині встановлення факту, що батько самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_5 , інтереси якого представляє ОСОБА_4 сформував в системі «Електронний Суд» 24 травня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду як особою, яка не була залучена до участі у справі, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується їх прав та обов`язків.
У апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_5 просили поновити строк на апеляційне оскарження.
В поданій апеляційній скарзі просили поновити строк на оскарження вказаного рішення, посилаючись на те, що про оскаржуване рішення апелянту стало відомо 18 травня 2026 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень на наявність судових рішень категорії встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої (неповнолітньої) дитини (дітей), при розгляді яких, ІНФОРМАЦІЯ_6 не був залучений до розгляду у справі як третя особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, було виявлено рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 червня 2025 року у справі №727/5662/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Вважає, що зазначене рішення впливає на його права та обов`язки.
Також, в поданій апеляційній скарзі просили відстрочити сплату судового збору посилаючись на те, що ними здійснено запит щодо отримання коштів, необхідних для сплати судового збору, у зв`язку з чим на даний час очікується їх надходження на відповідний рахунок. Після отримання коштів, оплату судового збору буде проведено невідкладно, а доказ оплати буде надано суду.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження
За приписами ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Згідно з частиною 2 статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ЦПК України.
Під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20).
У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення постановлено 03 червня 2025 року.
Апеляційна скарга сформована до суду 25 травня 2026 року, тобто з пропуском строку на оскарження.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не брав участі у справі в суді першої інстанції та вважає, що ухваленим судовим рішення порушено його права та інтереси.
Про оскаржуване рішення апелянт дізнався 18 травня 2026 року здійснюючи моніторинг ЄДРСР на наявність судових рішень категорії встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої (неповнолітньої) дитини (дітей), при розгляді яких, ІНФОРМАЦІЯ_6 не був залучений до розгляду у справі як третя особа, без самостійних вимог щодо предмету спору.
На час вирішення апеляційним судом питання про поважність причин пропуску ІНФОРМАЦІЯ_7 строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі, відсутні докази, які б вказували на можливість апелянта ознайомлення із оскаржуваним до 18 травня 2026 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_7 пропустив з поважних причин і такий підлягає поновленню.
Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору
Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити сплату судового збору, на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 вже зробила висновок щодо застосування наведених норм. Так, аналізуючи норми частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, Велика Палата зазначила, що, суд, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору особам, які не зазначені в статті 5 Закону № 3674-VI [цією статтею визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору], або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов [передбачених статтею 8] для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що в нормі частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону № 3674-VI передбачене лише щодо звільнення від сплати судового збору. Це означає, що відповідно до частини першої статті 133 КАС юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Колегія суддів враховуючи ту обставину, що обов`язок зі сплати судового збору покладається саме на ту особу, яка звертається до суду, й суд не може зобов`язати сплатити судовий збір іншу особу, а також те, що станом на момент подання апеляційної скарги у ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні кошти, з метою забезпечення права особи на доступ до суду, приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання та відстрочення сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн. за подання до суду апеляційної скарги до ухвалення Чернівецьким апеляційним судом судового рішення у цій справі.
Апеляційну скаргу подано до належного суду, особою, що має право на апеляційне оскарження. За формою і змістом апеляційна скарга відповідає ст.356 ЦПК України, що є підставою для відкриття апеляційного провадження.
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у відповідності до вимог ст.360 ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 359 ЦПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи.
Керуючись ст.ст.353, 356, 359, 369 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити особі, яка не брала участі у справі - ІНФОРМАЦІЯ_1 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 03 червня 2025 року.
Зупинити дію рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 червня 2025 року до закінчення апеляційного провадження.
Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору задовольнити.
Відстрочити ІНФОРМАЦІЯ_1 сплату судового збору у розмірі 1453 гривні 44 копійки за подання до суду апеляційної скарги до ухвалення Чернівецьким апеляційним судом судового рішення у справі №727/5662/25.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 03 червня 2025 року.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію апеляційної скарги та додані до неї матеріали разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження надіслати: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз`яснити їх право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам ст.360 ЦПК України, у строк до 15 липня 2026 року.
До відзиву додати докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.І. Кулянда
О.О. Одинак
І.М. Литвинюк