КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 363/3454/23 Головуючий у суді І інстанції Лукач О.П.
Провадження № 22-з/824/686/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та розподіл боргу подружжя,
в с т а н о в и в:
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та розподіл боргу подружжя.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 частки транспортного засобу KIA Sportage, 2015 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_1 , у розмірі 231 500 грн.
У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль PEUGEOT 207, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 частки транспортного засобу PEUGEOT 207, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 63 593 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 200 000 грн, що становить 1/2 частки боргу, отриманого під час спільного проживання подружжя.
З урахуванням виправленої ухвалою суду від 15 серпня 2025 року арифметичної помилки стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 369,66 грн.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука Ю.І. про стягнення понесених судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, сторони через своїх представників оскаржили їх в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 200 000 грн, що становить 1/2 частки боргу, отриманого під час спільного проживання подружжя, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року задоволено частково.
Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 062,73 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 768,46 грн в якості різниці в понесених судових витратах із сплати судового збору та за проведення оцінки майна.
15 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю.І. подав заяву про роз`ясненнясудового рішення, в якій просить роз`яснити, на яких правових підставах суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року і у своїй постанові від 29 квітня 2026 року ухвалив рішення про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, фактично погіршивши становище скаржника, який оскаржував таке рішення виключно з підстав необхідності збільшення суми стягнення.
В обґрунтування заяви зазначив, що за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду першої інстанції, останній просив змінити вказане рішення, збільшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на його користь витрат на професійну правничу допомогу з 25 000 грн до 50 000 грн.
В резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року суд зазначив про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду, однак фактично не задовольнив заявлені у ній вимоги щодо збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а навпаки - зменшив розмір витрат, вже присуджених судом першої інстанції, чим погіршив становище особи, яка звернулась із апеляційною скаргою.
Подання апеляційної скарги стороною, яка просить збільшити розмір компенсації судових витрат, саме по собі не може створювати для такої сторони ризик погіршення її становища. Інше суперечило б принципам правової визначеності, змагальності сторін та справедливого судового розгляду.
Таким чином, на думку заявника, суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі вимог апеляційної скарги відповідача за первісним позовом на додаткове рішення та погіршив його процесуальне становище.
У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 є незрозумілим, з яких саме підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та яким чином таке рішення узгоджується з положеннями статей 13, 367 ЦПК України щодо розгляду справи в межах вимог та доводів апеляційної скарги.
Учасники справи в призначене судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник заявника - адвокат Каращук Ю.І. надіслав заяву про розгляд справи без його участі, інша сторона причини неявки до суду не повідомила, тому на підставі частини третьої статті 271 ЦПК України колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви про роз`яснення судового рішення за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, заявлені вимоги та зміст судового рішення, яке заявник просить роз`яснити, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.
Судове рішення - це акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до положень Конституції України, ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно із статтею 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України про роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим і це ускладнює його реалізацію. При роз`ясненні судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення, а приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року вбачається, що це судове рішення відповідає вимогам статті 382 ЦПК України, зокрема щодо апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суд зазначив таке:
«Статтею 270 ЦПК України встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 зазначено, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.
Отже, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього.
У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17).
Водночас у частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відтак, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року в частині вирішених зустрічних позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу подружжя, то додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2025 року, яким вирішено питання щодо розподілу витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, також слід скасувати та провести новий розподіл зазначених судових витрат у справі. […]
При цьому частиною першою, другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Метою запровадження такого принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та/або захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19.
Судом на підставі долучених до матеріалів справи доказів встановлено і не заперечувалось сторонами, що загальна сума витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката Каращука Ю.І. в суді першої інстанції становить 50 000 грн, а заява про стягнення понесених судових витрат від 11 серпня 2025 року подана із дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У даній справі ОСОБА_1 пред`явив до ОСОБА_2 зустрічну вимогу майнового характеру про стягнення 63 593 грн в якості половини вартості автомобіля PEUGEOT 207, державний номерний знак НОМЕР_4 , та 200 000 грн в якості половини суми, отриманої у борг під час спільного подружнього життя.
Суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з позивачки на користь відповідача боргу подружжя у розмірі 200 000 грн, тобто зустрічний позов ОСОБА_1 задоволений судами на 24,125451 % від ціни позову у розмірі 263 593 грн.
Отже, з позивачки на користь відповідачапропорційно до розміру задоволених вимог зустрічної позовної заявипідлягають стягненню документально підтвердженісудові витрати на професійну правничу допомогу, а саме 12 062,73 грн понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. […]».
Таким чином постанова суду апеляційної інстанції, про роз`яснення якої подано заяву, не допускає кількох варіантів тлумачення, є вмотивованою та зрозумілою, наведено правові висновки з посиланням на відповідні норми права, які не є незрозумілими, а висновки апеляційного суду в частині нового розподілу витрат на правову допомогу з урахуванням принципу пропорційності у зв`язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог зустрічного позову ОСОБА_1 є однозначними.
Представник відповідача - адвокат Каращук Ю.І. просить, щоб суд апеляційної інстанції роз`яснив, на яких правових підставах він вийшов за межі вимог поданої відповідачем апеляційної скарги на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року і у своїй постанові від 29 квітня 2026 року ухвалив рішення про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, фактично погіршивши становище скаржника, який оскаржував таке рішення виключно з підстав необхідності збільшення суми стягнення.
Так, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового документа, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз`яснюючи судове рішення, суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до суті рішення та не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових відомостей, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу та порядку його виконання, суд відмовляє у роз`ясненні рішення (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 911/2050/16, від 14 травня 2019 року у справі № 904/2529/18).
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, зі змісту заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука Ю.І. про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року та висловленого у ній прохання убачається, що вони фактично стосуються роз`яснення мотивів ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення та надання додаткових правових роз`яснень щодо застосування положень статей 141, 270 ЦПК України, що виходить за межі правового регулювання статті 271 ЦПК України.
По суті доводи заяви є незгодою з ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції та зводяться до невірного розуміння самим заявником інституту додаткового рішення суду та судових витрат у цивільній справі, що не свідчить про те, що зміст мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року є незрозумілим для учасників справи чи виконавця та потребує роз`яснення.
Отже, наведені у заяві про роз`яснення судового рішення обставини не містять визначених процесуальним законом підстав для його додаткового роз`яснення.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав, визначених статтею 271 ЦПК України, для роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 363/3454/23, її мотивувальна та резолютивна частини викладені чітко, конкретно та зрозуміло, порушені заявником питання роз`яснення не потребують, тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статями 271, 368, 381 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 рокуу справі № 363/3454/23 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній