Унікальний номер справи 755/20759/24
Номер апеляційного провадження 22-з/824/13/2026
Головуючий у суді першої інстанції В. І. Галаган
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
У Х В А Л А
11 червня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Сушко Л. П., Стрижеуса А. М.,
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув в залі суду в місті Києві заяву ОСОБА_2 , подану представником Володарським Вадимом Леонідовичем , про ухвалення додаткової постанови
у с т а н о в и в :
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - трнаспортної пригоди, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 206 489,94 грн, та 10 000,00 грн моральної шкоди. Судові витрати просив покласти на відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 206 489 гривень 94 копійки. Стягнуто з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 000 гривень 00 копійок. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 549 гривень 38 копійок.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 241,31 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Володарським В. Л. , задоволено частково.Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 206 489 грн 94 коп. та судового збору у розмірі 2 549 грн 30 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 47 119 грн 94 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 682 грн 40 коп. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 390 грн 55 коп.
Повна постанова складена 04 квітня 2025 року.
21 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 через свого представника Володарського В. Л. подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткової постанови у справі, у якій відповідач просить суд ухвалити додаткову постанову та стягнути з позивача на його користь судові витрати на правничу допомогу, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 280,00 грн, що пропорційно розміру задоволених вимог (76.4%).
В обґрунтування вимог заяви зазначено, що така заява подана стороною відповідача згідно ч. 2 ст. 270 ЦПК України, вказуючи на те, що заява про ухвалення додаткової постанови може бути подана до закінчення строку на виконання рішення суду. До заяви додано копію договору про надання правничої допомоги № 1/12 від 12.12.2024, укладеного між АБ «Адвокатське бюро Вадима Володарського» та ОСОБА_2 , у п. 3.1. сторони обумовили розмір гонорару 20 000,00 грн, квитанція від 13.12.2024 про сплату адвокатських послуг на суму 20 000,00 грн.
Матеріали цивільної справи №755/20759/24 були витребувані Київським апеляційним судом із Дніпровського районного суду м. Києва 28.04.2025.
Цивільна справа № 755/20759/24 надійшла на адресу Київського апеляційного суду 10 червня 2026 року.
Учасники справи та їх представники судом апеляційної інстанції не викликалися, ураховуючи положення ч. 3 ст 270 ЦПК України, згідно якого додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, зміст заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткової постанови з огляду на наступне.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).
Частиною першоюстатті 270 ЦПК Українипередбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (стаття 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України докази понесення стороною витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
З аналізу положень норм процесуального законодавства вбачається, що норма ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює загальне правило можливості подання доказів з приводу судових витрат або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Натомість положення ч. 1 ст. 246 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до вищевказаною, та встановлюють не тільки можливість подання таких доказів, але й процедуру та вимоги до такої процесуальної дії, зокрема обов`язок доведення наявності поважних причин, які унеможливили стороні подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм статей 126, 137, 141 ЦПК Українивказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Відтак, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви. Докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, та не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, ані ОСОБА_2 , ані його представником - адвокатом Володарським В. Л., до закінчення судових дебатів у справі у суді апеляційної інстанцій не було зроблено заяву про понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, докази про що мали б бути надані протягом п`яти днів після ухвалення постанови. Такої заяви не було зроблено і у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, яка була подана стороною відповідача 05.02.2025. Зокрема такої заяви не було зроблено стороною відповідача і у судовому засіданні як 05.03.2025, так і 12.03.2025.
Так, із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу сторона відповідача звернулася до суду 21 квітня 2025 року, тобто після ухвалення 12.03.2025 Київським апеляційним судом постанови по суті спору.
До 12 березня 2025 року ні відповідач, ні його представник із заявами такого змісту до суду апеляційної інстанції не зверталися, документів, які б підтверджували понесені відповідачем витрати на правничу допомогу не подавали.
При цьому саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Жодних обставин, які б завадили стороні відповідача вчасно подати відповідну заяву та докази понесення витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду матеріали справи не містять.
Враховуючи те, що відповідачем чи його представником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не виконано приписи статей 134, 141 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про стягнення заявлених відповідачем витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні заяви сторони відповідача про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 134, 141, 246, 270, 389 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , поданої представником Володарським Вадимом Леонідовичем , про ухвалення додаткової постанови відмовити.
ОСОБА_2 відмовити в ухваленні додаткової постанови.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
Л. П. Сушко
А. М. Стрижеус