КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
12 червня 2026 року м. Київ № 320/23660/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 формувати, підтримувати, поновлювати або повторно направляти до органів Національної поліції України звернення, повідомлення чи вимоги щодо доставлення ОСОБА_1 на підставі спірних відомостей про перебування у розшуку, порушення правил військового обліку або неприбуття за повісткою, які є предметом розгляду цієї адміністративної справи;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 використовувати оскаржувані відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як підставу для ініціювання або підтримання заходів щодо доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав ОСОБА_1 , що може мати вплив та негативні наслідки для нього. Станом на день повторного звернення позивач зазначає, що спірні відомості щодо нього продовжують міститися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображатися в електронному військово-обліковому документі. Наявність таких відомостей на думку позивача, створює реальний і постійний ризик його затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час перевірки документів працівниками Національної поліції України або уповноваженими особами.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що відомості щодо нього продовжують міститися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному військово-обліковому документі, що, на його думку, створює ризик затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час перевірки документів.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальної, безпосередньої та невідворотної загрози порушення його прав до вирішення спору по суті, а також не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.
Сам по собі факт наявності спірних відомостей у державному реєстрі та їх відображення в електронному військово-обліковому документі не свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення у справі. При цьому питання правомірності внесення та збереження таких відомостей є предметом розгляду цієї справи та підлягає дослідженню під час вирішення спору по суті.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд звертає увагу, що позивачем у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях.
Щодо доводів заявника про очевидність ознак протиправності дій відповідача суд зазначає, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності дій буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що є неприпустимим та порушуватиме такі принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд також враховує, що заявлені заходи забезпечення позову фактично спрямовані на досягнення результату, тотожного позовним вимогам, до вирішення справи по суті, що не відповідає правовій природі інституту забезпечення позову та може призвести до фактичного вирішення спору без дослідження всіх обставин справи.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.