Справа №:755/8752/26
Провадження №: 2-з/755/117/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Шимка А.О., звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : майнову шкоду з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 228 049,30 грн; витрати на залучення експерта в сумі 5 801,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на автомобіль «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 .
Вказану заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову та долучені документи, оцінивши наведенні заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову, приходить до наступного.
Забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 3 ст. 150 ЦПК України )
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких надалі гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. (див. постанови Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 04.09.2024 у справі № № 915/249/24, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23)
Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову. (див. постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вважає, що наявні достатні правові підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 автомобіль «КІA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , адже в разі задоволення позову, з відповідача буде стягнено суму матеріальних збитків у розмірі 233 850,30 грн. Враховуючи бездіяльність ОСОБА_2 щодо усунення негативних наслідків, утворених його неправомірними діями, на думку позивача, є достатні підстави вважати, що судове рішення не буде виконане відповідачем добровільно, і буде передане на примусове виконання. Отже, єдиним відомим заявнику реальним джерелом для задоволення його вимог по справі може бути лише наявне у ОСОБА_2 рухоме майно, а саме автомобіль. У випадку невжиття заходів забезпечення позову за цією заявою, заявник буде позбавлений можливості будь-яким чином оперативно запобігти такому відчуженню, адже процедура відчуження транспортних засобів не вимагає складних процедур і може бути здійснена навіть протягом одного дня, тому, на переконання позивача, існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі невжиття заходів рішення позову. Заявник наголошує на тому, що запропонований захід забезпечення позову в повній мірі відповідає позовним вимогам і не призведе до непропорційного обмеження прав і інтересів ОСОБА_2 .
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Разом із тим, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Проте, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про стягнення коштів, у разі не вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позиву.
Саме лише формальне посилання заявника на те, що відповідач може відчужити автомобіль, достеменно не підтверджує ризики, на які посилається позивач.
Крім того, матеріали заяви не містять жодної інформації про вартість транспортного засобу, на який позивач просить накласти арешт, з якої можна було б дійти висновку, що вартість цього автомобіля є співрозмірною ціні позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: