ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
"12" червня 2026 р. Справа № 300/2615/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування частини наказу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Кравець Ірина Борисівна (надалі, також - представниця позивача), звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт "3" наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026, яким встановлено, що загальна сума матеріальної шкоди завданої військовій частині НОМЕР_1 неправомірними діями старшого лейтенанта ОСОБА_2 , складає 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок) згідно відомості залишкової вартості;
- визнати протиправним та скасувати пункт "4" наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026, яким на підставі пункту 1 статті 6 розділу ІІ Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" притягнуто старшого лейтенанта ОСОБА_1 , до повної матеріальної відповідальності шляхом стягнення з нього завданої матеріальної шкоди в розмірі 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок);
- визнати протиправним та скасувати абзац третій пункту "7" наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026, яким визначено начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : стягувати суму 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок) з щомісячного грошового забезпечення у розмірі 20% старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повного відшкодування завданих ним збитків.
Підставою звернення до суду слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо винесення наказу про результати службового розслідування та притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 38-40).
28.04.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшов друкований примірник позовної заяви із додатками (а.с. 42-108).
15.05.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20.05.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
05.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
08.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
08.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026 в частині абзацу 3 пункту 7: "Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : стягувати суму 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок) з щомісячного грошового забезпечення у розмірі 20% старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повного відшкодування завданих ним збитків;" та заборонити посадовим особам військової частини НОМЕР_1 здійснювати або ініціювати будь-які утримання (стягнення) з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу № 2542 від 23.03.2026 та/або наступних актів/наказів, виданих на його виконання - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 300/2615/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 580/2403/19.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У своїй заяві позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026 в частині абзацу 3 пункту 7: "Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : стягувати суму 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок) з щомісячного грошового забезпечення у розмірі 20% старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повного відшкодування завданих ним збитків;" та заборонити посадовим особам військової частини НОМЕР_1 здійснювати або ініціювати будь-які утримання (стягнення) з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу № 2542 від 23.03.2026 та/або наступних актів/наказів, виданих на його виконання - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 300/2615/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає дії відповідача щодо притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у зв`язку із завданою ним шкодою протиправними з огляду на наведені позивачем у позовній заяві та інших заявах по суті спору мотиви.
Щодо наявності чи відсутності обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, суд зазначає наступне.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначається Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Пунктом 4 розділу XVI даного порядку передбачено, що при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:
у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше одного до чотирьох прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше восьми до дванадцяти прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше дванадцяти до п`ятнадцяти прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" № 160-ІХ від 03.10.2019.
Відповідно до частини 1 статті 13 цього Закону, стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Таким чином, чинне національне законодавство передбачає механізм звернення стягнення заборгованості з матеріальної відповідальності військовослужбовця на його грошове забезпечення, шляхом часткового утримання такого грошового забезпечення на користь військової частини, якій була завдана відповідна шкода.
Щодо способів забезпечення позову, які пропонує позивач, суд звертає увагу на таке.
Позивачем заявлено наступні способи забезпечення поданого ним позову:
зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026 в частині абзацу 3 пункту 7: "Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : стягувати суму 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок) з щомісячного грошового забезпечення у розмірі 20% старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повного відшкодування завданих ним збитків;";
заборонити посадовим особам військової частини НОМЕР_1 здійснювати або ініціювати будь-які утримання (стягнення) з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу № 2542 від 23.03.2026 та/або наступних актів/наказів, виданих на його виконання.
Натомість, позивачем заявлено наступні позовні вимоги:
"- визнати протиправним та скасувати пункт "3" наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026, яким встановлено, що загальна сума матеріальної шкоди завданої військовій частині НОМЕР_1 неправомірними діями старшого лейтенанта ОСОБА_2 , складає 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок) згідно відомості залишкової вартості;
- визнати протиправним та скасувати пункт "4" наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026, яким на підставі пункту 1 статті 6 розділу ІІ Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" притягнуто старшого лейтенанта ОСОБА_1 , до повної матеріальної відповідальності шляхом стягнення з нього завданої матеріальної шкоди в розмірі 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок);
- визнати протиправним та скасувати абзац третій пункту "7" наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026, яким визначено начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : стягувати суму 829881,13 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 13 копійок) з щомісячного грошового забезпечення у розмірі 20% старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повного відшкодування завданих ним збитків.".
Проаналізувавши зміст позовної заяви та заявлених позовних вимог, суд робить висновок про те, що позивач не згоден і прийнятим відповідачем рішенням про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
З приводу доводів позивача про необхідність зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 з метою припинити стягнення з позивача грошових коштів на користь відповідача у зв`язку із судовим оскарженням такого наказу, то варто зазначити, що сам факт судового оскарження не є підставою для автоматичного зупинення виконання відповідного наказу.
Суд констатує, що підставою для забезпечення позову в даному випадку є фактично небажання позивача допустити утримання з його грошового забезпечення коштів, пов`язаних з притягненням позивача до матеріальної відповідальності.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 160-ІХ, у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Таким чином, у випадку визнання протиправним та скасування оскаржуваного позивачем наказу про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, у випадку стягнення з позивача на його виконання коштів, законом передбачений механізм повернення коштів на користь позивача.
Тому в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваного наказу слід відмовити.
Стосовно забезпечення позову шляхом заборони здійснювати або ініціювати будь-які утримання (стягнення) з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу № 2542 від 23.03.2026 та/або наступних актів/наказів, виданих на його виконання, суд зазначає таке.
Підставою для утримання з грошового забезпечення позивача коштів, які пов`язані із притягненням є відповідний наказ, а саме пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 4761, який і оскаржується позивачем.
Суд звертає увагу позивача, що закон не передбачає можливості забезпечення позову, якщо спосіб забезпечення є практично вирішенням позову по суті. Заборона відповідачу утримувати з грошового забезпечення позивача кошти буде фактично вирішенням заявленого позову по суті, оскільки внаслідок скасування пунктів 3, 4, 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2542 від 23.03.2026 відповідач не зможе здійснювати утримання із грошового забезпечення позивача грошових коштів.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що забезпечення позову можливе, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд робить висновок про відсутність таких обставин, оскільки, навіть у випадку виконання даного наказу та утримання із грошового забезпечення позивача грошових коштів, якщо в подальшому відповідний наказ судом буде скасовано, то у позивача виникне право на безспірне отримання від відповідача, вже протиправно утриманих сум.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій та рішень відповідача на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Так, заява про забезпечення позову містить тільки загальні покликання на протиправність дій відповідача щодо його притягнення до повної матеріальної відповідальності та утримання із грошового забезпечення позивача сум завданої шкоди військовій частині, однак не визначає конкретних підстав для прийняття рішення про забезпечення позову.
Отже, у контексті наведених обставин, судом не встановлено підстав для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 08.06.2026 в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування частини наказу - відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.