Судові рішення

Ухвала № 137367348 у справі № 461/3993/26 від 15.06.2026

Ухвала від 15.06.2026 в адміністративній справі № 461/3993/26 (категорія «Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів»). Суд: Галицький районний суд м. Львова, суддя Стрельбицький В. В.

Справа№ 461/3993/26
СудГалицький районний суд м. Львова
СуддяСтрельбицький В. В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Дата ухвалення15.06.2026
Надійшло до реєстру15.06.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/137367348

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 461/3993/26

Провадження № 2-аз/461/2/26

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15.06.2026 року місто Львів

Галицький районний суд у складі головуючого - судді м. Львова Стрельбицького В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову,

встановив:

I. Фактичні обставини справи, суть клопотання та дані про особу, яка його заявила, суть питання, яке вирішується судом

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить зупинити дію рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства №460110[телефон приховано] від 01.04.2026 року, прийнятого відносно громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи подану заяву, її автор стверджує, що міграційна служба попри порушення прав ОСОБА_2 та оскарження даного рішення може вжити заходи щодо виконання оскаржуваного рішення та видворити ОСОБА_2 до рф або третьої країни. Вказує, що дані обставини підтверджується й тим, що ОСОБА_2 поміщено до Пункту тимчасового утримання після рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства (№460110[телефон приховано]), тобто відповідачем не надані докази негативної поведінки ОСОБА_2 в Україні, яка б свідчила про його намір ухилитися від добровільного виконання рішення Державної міграційної служби про примусове повернення, намір ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджання проведенню процедури видворення або існування ризику втечі. З огляду на установлені обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а затримання особи з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України можливе лише за їх наявності, представник позивача вважає, що такі підстави відсутні.

Вказує, що особливістю цієї справи є те, що міграційною службою не приймались рішення щодо повернення ОСОБА_2 та не надавався термін для його виконання. Окрім того, важливим моментом у цій справі є те, що позивач має трьох неповнолітніх дітей на утриманні та здійснює розробку та виготовлення технічного обладнання для ЗСУ, що може призвести до катування позивача під час допитів країною агресором.

Відтак, просить заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Отже, підстав, які перешкоджають суду розглянути відповідну заяву судом не встановлено.

II. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Янкул Ганна Ігорівна, до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Львівській області про скасування рішення про примусове видворення з України.

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною другою статті 151 КАС України, визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у № 440/9568/22 від 19.10.2023 року.

Як зазначає заявник у заяві про забезпечення позову, на даний час попри наявність рішення Європейського суду з прав людини від 26.05.2026, яким розглянуто клопотання про вжиття тимчасових заходів та постановив, в інтересах сторін та належного проведення провадження, та вирішено повідомити Уряд України, відповідно до Правила 39 Регламенту Суду, що ОСОБА_2 не слід висилати до подальшого повідомлення.

З поданої заяви також встановлено, що предметом забезпечення є зупинення дії рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства №460110[телефон приховано] від 01.04.2026 року, прийнятого відносно громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У свою чергу, з мотивувальної та прохальної частин позовної заяви вбачається, що її вимоги та підстави позову фактично аналогічні вимогам заяви про забезпечення позову, зокрема стосуються оцінки законності та підстав скасування рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства №460110[телефон приховано] від 01.04.2026 року, прийнятого відносно громадянина російської феддерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наведеного встановлено, що підстави для застосування запропонованого способу забезпечення позову наведені у заяві про забезпечення позову фактично є підставами наведеними стороною позивача як підстава для задоволення позову, а отже заявник наводить доводи які підлягають оцінці при вирішенні спору по суті.

Янкул Ганною Ігорівною, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , не наведено і судом не встановлено належних та достатніх законних підстав на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову про які заявлено заявником може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, на даному етапі провадження. Зокрема, законодавець встановлює скорочені строки провадження у категорії справ яка є предметом судового розгляду. Крім того, заявником не зазначено будь-яких даних про те, що сторона відповідача на даний час вживає заходи для виконання оскарженого рішення.

Також, зважаючи на наведені вище доводи та норми закону, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам, а також дослідити очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому єдиними передбаченою законом підставами для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі та очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Крім того, заявник просить здійснити забезпечення та постановити ухвалу, якою фактично частково вирішується майбутній спір без розгляду справи по суті, оскільки оцінка діям сторін, зокрема відповідача щодо законності рішення про видворення ОСОБА_2 до країни походження чи третіх країн може бути надана лише у процесі судового розгляду, зокрема після дослідження доказів.

Водночас, заявником не враховано те, що на даний час відсутній дієвий механізм примусового видворення відповідних осіб до держави-агресора. Принаймні жодних даних про це подана заява не містить.

Варто також відзначити доводи заявника про наявність рішення Європейського суду з прав людини від 26.05.2026, яким розглянуто клопотання про вжиття тимчасових заходів та постановленого, в інтересах сторін та належного проведення провадження, яким вирішено повідомити Уряд України, відповідно до Правила 39 Регламенту Суду, що ОСОБА_2 не слід висилати до подальшого повідомлення. Жодних даних про те, що Уряд України має намір проігнорувати зазначене рішення ЄСПЛ у заяві про забезпечення позову не наведено.

В цьому контексті суд відзначає, що згідно преамбули до Конституції України, Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/9568/22 від 19.10.2023 року зауважив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми законодавства, з врахуванням зазначеної практики Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки в ході її розгляду не встановлено те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також не встановлено очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення.

З урахуванням положень ст. 150, 151 КАС України, наведених доводів та мотивів, враховуючи розумність, обґрунтованість вимог заявника, а також те, що відсутні належні докази та мотиви обґрунтування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь заявника, та відсутність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 150, 151, 154 КАС України,

постановив:

У задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15 червня 2026 року.

Головуючий

Суддя В.В. Стрельбицький

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.09.2026 Ухвала № 139924255 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
31.08.2026 Окрема думка № 139348335 Восьмий апеляційний адміністративний суд
24.08.2026 Постанова № 139319182 Восьмий апеляційний адміністративний суд
24.08.2026 Ухвала № 139193256 Восьмий апеляційний адміністративний суд
17.08.2026 Ухвала № 139036146 Восьмий апеляційний адміністративний суд
12.08.2026 Ухвала № 138943204 Восьмий апеляційний адміністративний суд
12.08.2026 Ухвала № 138943196 Восьмий апеляційний адміністративний суд
12.08.2026 Ухвала № 138943189 Восьмий апеляційний адміністративний суд
13.07.2026 Ухвала № 138166166 Восьмий апеляційний адміністративний суд
17.06.2026 Рішення № 137487055 Галицький районний суд м. Львова
15.06.2026 Ухвала № 137365564 Галицький районний суд м. Львова
05.06.2026 Ухвала № 137151047 Галицький районний суд м. Львова