провадження 2-о/287/69/26
Справа № 287/882/26
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Г.П. розглянувши в порядку окремого провадження матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, Новобілокоровицька селищна рада про оголошення фізичної особи померлою, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить визнати померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Позовна заява подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
В порушення вищевказаних норм, заявником не додано до позовної заяви доказів надсилання листом з описом вкладення заінтересованим особам копій поданих до суду документів, а саме: заяви та доданих до неї документів.
Крім того, пунктом 2 частини 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення із зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою. На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст.46 ЦК, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Відповідно вимогам ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявнику визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смерті фізичної особи, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припустити її загибель від певного нещасного випадку.
Підставою оголошення фізичної особи померло є презумпція її смерті.
Визнання особи померлою є крайньою мірою та потребує інсталяції всіх об`єктивних матеріалів, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлої, у разі її появи.
Підставами для визнання фізичної особи померлою є сукупність юридичних фактів, до яких включаються:
- повідомлення відомостей про перебування фізичної особи в місці її постійного проживання. При цьому слід мати на увазі, що у фізичної особи може бути кілька місць проживання, тому відповідні дані повинні бути перевірені за всіма відомими місцями цієї особи;
- повідомляння відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати таку інформацію. Встановлення цих потреб здійснюється шляхом надсилання запитів до житлово-експлуатаційних організацій, органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування, за місцем роботи, за останнє місце проживання відсутнього;
- сплив трирічного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи;
- наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи померлою.
Заявник у заяві вказує, що з 01.02.2019 місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме, а отже вважає, що такий помер.
Проте, всупереч вищезазначеному, при зверненні до суду заявником не є достатньою інформація, що вказує безпосередньо на наявність підстав вважати фізичну особу померлою, або обставини, що дають підставу подати її загибель від певного нещасного випадку. У заяві не вказано конкретних фактів, що дали б підстави вважати особу померлою.
Суд також звертає увагу на те, що заяву подано за останнім відомим місцем проживання особи, яку слід визнати померлою. Заявниця вказує АДРЕСА_1 як останню відому адресу місця проживання особи.
Однак, заявник не надає документального підтвердження останнього місця проживання особи ОСОБА_2 за вказаною адресою, а також розширених його анкетних даних. За таких обставин суд не може самостійно встановити останнє зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 .
За правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина.
Відповідно до статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини.
Виходячи з цього, заінтересованими особами у даній справі мають бути усі спадкоємці особи, якщо вони є. В заяві також має бути зазначено власником якого саме майна є особа, яка визнається померлою.
Заявник не зазначила про наявність (або відсутність) та не залучив до участі у справі в якості заінтересованих осіб усіх спадкоємців.
Зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07,1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Отже, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, Новобілокоровицька селищна рада про оголошення фізичної особи померлою - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Г. П. Нижник