ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
15.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/3401/26
Суддя Назаренко Н.Г. , розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг", м.Чернігів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс", м.Дніпро
про визнання недійсним правочину
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс", в якому просить:
-визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме: заяву за вих. № 1961-ЮД від 08.09.20205 року про припинення зобов`язань зарахуванням Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» (код ЄДРПОУ 44762781) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38993171 ) та
- визнати недійсним Акт (Н-00-001806) про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.09.2024 (Акт Н-00-000333 від 20 вересня 2024 р.) на суму 155 00,00 грн. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нуміс» (код ЄДРПОУ 44762781) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38993171).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
10.10.2023 року Позивач та Відповідач електронними цифровими підписами підписали додаткову угоду до Договору про надання послуг №611 від 01.09.2018 року
Серед іншого сторони домовились про те, що Виконавець надає Замовнику наступні послуги за таких умов:
1. Послуги з передпродажної підготовки та викладки (ефективного розміщення) Товару на полицях у торгівельних залах Виконавця за групами товарів з метою їх активного просування, вартість вказаної послуги становить 17% від закупівлі за Договором поставки № 475 від 21 жовтня 2015 року між ТОВ «Парк Трейдінг», ТОВ «Нуміс».
2. Поширення інформації про Товари Замовника в формі, погодженій Сторонами (поширення листівок, брошур, каталогів та ін.) в торгівельних об`єктах з метою підтримки інтересу до Товарів Замовника та збільшення обсягів реалізації Товарів Замовника, що за потреби включає виготовлення матеріалів, які містять інформацію про Товари Замовника вартість вказаної послуги становить 13 % від закупівлі за Договором поставки № 475 від 21 жовтня 2015 року між ТОВ «Парк Трейдінг», ТОВ «Нуміс».
Тобто, в сукупності вартість зазначених послуг становить 30% від закупівлі товару за договором поставки.
Позивач вказує, що загальна сума повернутого товару становить 444 334,68 грн., тобто він не був закуплений, а тому фактично визначені вище послуги на цей товар не були надані. Не зважаючи на це ТОВ «Нуміс» нарахувало зазначені послуги, а саме на 444 334,68 грн * 30% = 133 300,40 грн., та списало цю суму шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позивач зазначає, що грошове зобов`язання у сумі 133 300,40 грн, відповідач на підставі вчиненого ним одностороннього правочину зарахував як зустрічне однорідне грошове зобов`язання, що є спірним.
Позивач наголошує, що між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та, як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених, ст.601 ЦК України для здійснення такого зарахування.
У зв`язку з викладеним, позивач зазначає, що грошові кошти у сумі 133 300,40 грн., (а саме 30% від суми повернутого товару (який не був закуплений відповідачем) у розмірі 444 334,68 гривень, а тому фактично визначені вище послуги на цей товар не були надані, що унеможливлює списання цієї суми шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому є спірними з огляду на існування спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, а тому, правочин, оформлений відповідачем оспорюваною заявою про припинення зобов`язань зарахуванням, не відповідає вимогам ст.601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності з положеннями ст.215 ЦК України.
Позивач вважає, що, в зв`язку з визнання недійсним правочину, оформленого відповідачем оспорюваною заявою про припинення зобов`язань зарахуванням, так як не відповідає вимогам ст.601 ЦК України, підлягає і визнанню недійсним і Акт (Н-00-001806) про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.09.2024 (Акт Н-00-000333 від 20 вересня 2024 р.) на суму 133 300,40 грн.
Дослідивши позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3 328,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Так, позивачем в позові заявлено 2 немайнові вимоги, за які, зважаючи подання позову в електронній формі, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 5 324,48 грн.
Позивач в якості доказів оплати судового збору додав до позовної заяви платіжну інструкції № 784 від 28.05.2026 на суму 3328,00 грн.
Разом з цим, відповідно до довідки канцелярії суду № 117/26 від 08.06.2026, платіжний документ №784 від 28.05.2026 вже був використаний в іншій справі, а саме № 904/3271/26, вх. № 4-2491/26 від 03.06.2026.
Як вбачається з КП "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/3271/26 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Парк Трейдінг" позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" про визнання недійсним правочину.
Таким чином, платіжна інструкція № 784 від 28.05.2026 не може бути належним доказом сплати позивачем судового збору в розмірі 3328,00 грн. в даній справі.
Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Не звернення позивача станом на даний момент до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 904/3271/26 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття судом платіжної інструкції №784 від 28.05.2026 як належного доказу оплати судового збору за подання позову у справі № 904/3401/26 позивач, після ухвалення судом рішення у цій справі, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі № 904/3271/26.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №904/4585/22.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
За таких обставин, за відсутності дієвого державного механізму, що гарантуватиме фактичну наявність у Державному бюджеті України грошових коштів у розмірі 3328,00 грн за подання цього позову, судове рішення не може ґрунтуватись на імовірності добросовісної поведінки позивача.
Таким чином, позивачу слід надати докази сплати судового збору в розмірі 5 324,48 грн.
Наведені обставини є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 174 ГПК України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України, надати позивачу можливість усунути недоліки позовної заяви в строк - протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали про залишення позову без руху.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 180, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- докази сплати судового збору в розмірі 5324,48 грн.
Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення всіх недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н.Г. Назаренко