Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 490/3935/26
Провадження № 2/945/1571/26
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
08 червня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві про зняття арештів з об`єктів нерухомого майна,-
встановив:
29 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві про зняття арештів з об`єктів нерухомого майна, яке складається із: земельної ділянки № НОМЕР_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:03:002:0045, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Надбузьке, обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Труд СМУ 22», накладеного постановою Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ від 10.08.2007 за № АА 071964, обтяження № 5474454; Комплексу по переробці с/г продукції, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ від 10.08.207 за № АА 071964, обтяження № 5474807.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2026 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві про зняття арештів з об`єктів нерухомого майна, за територіальною підсудністю (за правилами виключної підсудності) направлено на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області.
01 червня 2026 року вказана цивільна справа надійшла до Миколаївського районного суду Миколаївської області та, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року, розподілена головуючому судді Шароновій Н.О.
Відповідно до ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) спори між судами про підсудність не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Суд перевірив матеріали позовної заяви, та дійшов такого:
Згідно з положеннями п. 1) ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно цього Закону, а також рішеннями, які відповідно цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно з положеннями ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майноі про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке складається із: земельної ділянки № НОМЕР_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:03:002:0045, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Надбузьке, обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Труд СМУ 22»; Комплексу по переробці с/г продукції, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт постановою Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ від 10.08.2007 та оголошено заборони на його відчуження.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 471695917 від 07 квітня 2026 року під реєстраційним номером 5474454 від 13 серпня 2007 року, та реєстраційним номером 5474807 від 13 серпня 2007 року наявні обтяження на вказане вище майно боржника.
Матеріали виконавчого провадження знищено за строком зберігання (три роки), про що Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві повідомив позивача.
У позовній заяві позивач зазначив, що на час звернення до суду, у позивача відсутні будь - які борги, обтяження та відкриті виконавчі провадження, за якими він є боржником.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) виснував, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1) ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження.
Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаче-ному розділом VII ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1) ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21).
Підстави відступлення від зазначених висновків судом не встановлено.
Оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, він має право на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця щодо скасування арештів в порядку ст. ст. 447-448 ЦПК України, а саме: звернутися з відповідною скаргою на бездіяльність ДВС щодо скасування арештів, накладених при примусовому виконанні виконавчого документа, безпосередньо до суду, який видав виконавчий документ.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, в позовному провадженні, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 32, п. 1) ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 260 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві про зняття арештів з об`єктів нерухомого майна.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова