Справа № 493/569/19
Номер провадження 4-с/493/1/26
У Х В А Л А
15 червня 2026 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Тітової Т.П.
за участю секретаря Чабанюк І.С.
представників Балтського відділу ДВС Мушара П.Д., Негру В.І.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 про зобов`язання скасувати постанову на арешт майна боржника від 05.06.2023 року № 71946056,
ВСТАНОВИВ:
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Опалько О.М. звернувся до суду зі скаргою, в якій просив зобов`язати Балтський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати постанову від 05.06.2023 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 71946056.
В заяві зазначив, що в провадженні Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 71946056 з примусового виконання судового наказу № 493/569/19 від 03.04.2019 року, виданого Балтським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
05.06.2023 року старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 71946056.
12.02.2025 року ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість зі сплати аліментів та вирішив із стягувачем питання щодо подальшої їх добровільної сплати.
Балтським відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено у знятті арешту мотивуючи тим, що станом на день надання відповіді у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Так як наявність арешту на належне ОСОБА_1 майно порушує його право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, просить про зобов`язання Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт, в межах вищенаведеного виконавчого провадження.
В судове засідання скаржник та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення скарги, не з`явилися з невідомих причин, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду скарги до суду не надходило.
Стягувач у судове засідання не з`явилась з невідомих причин, надала заяву про те, що проти скасування постанови про арешт майна боржника від 01.12.2025 року (а.с. 74), заяв про відкладення розгляду скарги до суду не надходило.
Представники суб`єкта оскарження, в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили в задоволенні відмовити, зазначивши, що у випадку відсутності заборгованості у боржника по сплаті аліментів ними буде скасована постанова про арешт майна боржника.
За вказаних обставин суд у відповідності до ст. ст. 211, 450 ЦПК України вирішує справу у відсутність учасників, які не з`явились.
Суд, ознайомившись із скаргою, заслухавши заперечення представників суб`єкта оскарження, ознайомившись із матеріалами справи, дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом вбачається, що в провадженні Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 71946056 з примусового виконання судового наказу № 493/569/19 виданого 03.04.2019 року Балтським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Відповідно до розрахунку заборгованості по АСВП № 71946056 заборгованість по аліментам у ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 року складала 142998,64 грн. 04.03.2025 року на адресу відділу надійшла заява від стягувача, в якій вона підтвердила отримання боргу по аліментам в сумі 142998,45 грн. Тобто заборгованість по аліментам була погашена станом на 01.01.2025 року. На дату надходження заяви від стягувача про отримання аліментів в сумі 142998,45 грн, у боржника залишилася заборгованість по аліментам, станом на 01.03.2025 року в сумі 7700,32 грн. Згідно з розрахунком заборгованості у боржника станом на 01.05.2025 року існує заборгованість в сумі 15400,54 грн, що перевищує суму платежів по аліментам за 4 місяця, у зв`язку з чим інформація про боржника внесена до реєстру боржників.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Примусове виконання рішень в Україні покладається в тому числі і на Державну виконавчу службу (ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що предметом цього судового розгляду є з`ясування, чи діяв державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, та, чи не порушено рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення право чи свободу учасника виконавчого провадження.
Підставою для задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця за змістом ст. 451 ЦПК України є сукупність таких складових, як встановлена судом неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця і порушення права сторони виконавчого провадження цими рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Обов`язки державних виконавців визначені ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, розв`язуючи цю скаргу, суд повинен перш за все встановити, чи відповідають вимогам законодавства прийняті державним виконавцем під час здійснення вказаного провадження рішення та виконавчі дії.
Згідно інформації від 20.03.2025 року вих. № 6412/21.17-25 Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна відбувається за вичерпним переліком. У разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. У всіх інших випадках арешт з майна боржника знімається за рішенням суду. Арешт майна боржника, винесений в межах виконавчого провадження про стягнення аліментів, є одним із способів для забезпечення реального виконання рішення в повному обсязі до досягнення дитиною повноліття. Станом на день надання відповіді у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки наявна заборгованість зі сплати аліментів.
Згідно розрахунку заборгованості Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українивід 20.05.2025 року встановлено, що станом на 20.05.2025 року у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів за судовим наказом № 493/569/19 виданого 03.04.2019 року Балтським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в розмірі 15400,54 грн., що свідчить про не регулярне виконання боржником свого обов`язку, а отже виконання рішення суду не забезпечується належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає підстави зняття виконавцем арешту з майна. Зокрема, це може бути: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (п. 7 ч. 4 ст. 59).
Наявність заборгованості зі сплати періодичних платежів відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника.
Також, в ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
ОСОБА_1 не сумлінно ставиться до свого обов`язку та належним чином не сплачує аліменти на утримання дітей та станом на момент подання скарги наявна заборгованість зі сплати аліментів.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує відсутність порушення права заявника, а отже відсутні підстави щодо скасування арешту з майна, а відтак вважає за необхідне в задоволенні скарги відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 447-451 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання скасувати постанову на арешт майна боржника від 05.06.2023 року № 71946056 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 15.06.2026 року.
СУДДЯ