Справа № 211/5503/26
Провадження № 2/211/4631/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглядаючи позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд стягнути на свою користь заборгованість за надані послуги в сумі 3 300,00 грн., а також 3% річних в сумі 2,71 грн. і судові витрати по справі, посилаючись на порушення відповідачкою взятих на себе грошових зобов`язань.
Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження по справі суд встановив невідповідність вимог статтям 175-177 ЦПК України.
Так, пунктом 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Частинами 5-7 статті 43 ЦПК України, в редакції на момент подання вказаного позову, встановлено право подавати документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) до суду, а також вчиняти процесуальні дії учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Аналогічні положення викладені у частині першій статті 177 ЦПК України.
Позовна заява позивача ФОП ОСОБА_1 сформована її представником адвокатом Лисуненком М.В. в системі «Електронний суд», проте докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів, не надано.
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що на заявника покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії заяви по суті і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення (постанова Верховного Суду від 20 січня 2022року у cправі № 916/1618/21),а отже на підтвердження направлення учасникам справи відповідної заяви по суті обов`язково мають додаватися оригінали: опису вкладення (із зазначенням номеру поштової накладної), квитанції (фіскальний чек) поштового відділення, що підтверджують факт оплати відправником та надання відділенням зв`язку послуг з пересилання листів з описом вкладення, службовий чек (накладна).
При цьому суд також звертає увагу, що в розумінні Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Відповідно до частини восьмої статті 14 ЦПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права позивача на подання документів до суду в паперовій формі.
Крім того, згідно пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Так, згідно частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
На виконання вимог статті 187 ЦПК України судом надано запити до Єдиного державного демографічного реєстру та до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, за інформацією яких відсутні відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому числі на території Криворізької міської територіальної громади. Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків особа ( ОСОБА_2 ) з такими реєстраційними даними не зареєстрована.
Доказів, які б підтверджували місцезнаходженням майна відповідача або останнє відоме зареєстроване місце його проживання чи перебування, чи постійного її заняття (роботи) на території Довгинцівського району міста Кривого Рогу позивачем не надано, скрін сторінки соцмереж не можуть бути таким доказом, оскільки навіть не ідентифікують особу відповідача, що позбавляє суд вирішити питання про дотримання позивачем правил підсудності при поданні позову до суду.
Згідно пункту 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред`являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» від 16.01.2003 р. місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його найму, піднаймання, тимчасового проживання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) виснував, що реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19).
Таким чином, позивачу слід надати докази місцезнаходженням майна відповідача чи докази останнього відомого зареєстрованого її місця проживання або перебування чи постійного її заняття (роботи) на території Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Слід також роз`яснити позивачу, що судом виконано вимоги, передбачені частинами 6 та 8 статті 187 ЦПК України, що не позбавляє права сторони позивача звернутися із заявою до суду в порядку статей 116-119 ЦПК України, в тому числі й до Державної міграційної служби України з метою підтвердження повної ідентифікації особи, оскільки суд не здійснює пошукові заходи по встановленню особи учасників процесу при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву ФОП ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків повідомивши, що відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 27, 177, 185, 187 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити без руху позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, надавши позивачу строк для усунення недоліків, терміном десять днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С. В. Ткаченко