ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
Справа № 500/2955/26
15 червня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 114 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2024 №276, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за:
щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 72 днів за 2022-2024;
щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 42 дні за 2022-2024. Всього 114 днів.
Однак, додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки не враховувалася, що і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 13.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 02.06.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня її отримання для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказанням інших підстав для поновлення строку та надання доказів на їх підтвердження.
Залишаючи позовну заяву без руху суд вказав позивачу на те, що у відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.10.2024 №276 ОСОБА_1 із 02.10.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також під час звільнення позивачу видано грошовий атестат.
До суду із даним позовом позивач звернувся 08.05.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд"), тобто із пропуском (більше ніж на рік) тримісячного строку встановленого ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
На виконання вимог вказаної ухвали08.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій зазначено, що позивач вчиняв заходи досудового врегулювання спірних правовідносин шляхом направлення адвокатських запитів до відповідача, одразу після заключення договору з адвокатом про надання правничої допомоги.
Так, 10.03.2025 до Військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача направлявся адвокатський запит з проханням:
1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за 2022-2024 роки.
3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2024 роках.
Позивач зазначає, що 18.03.2025 отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_1 відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Повторно 01.04.2025 було надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період з 25.02.2022 по 30.06.2022, з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
Вказує, що 07.04.2025 отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_1 в якій зазначено, що прохальний період з 24.02.2022 по 30.06.2022 Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким здійснювалося повне фінансове забезпечення військової частини.
19.05.2025 було надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період з 25.02.2022 по 30.06.2022, з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
02.06.2025 було отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій надано довідки про грошове забезпечення позивача за період з 25.02.2022 по 30.06.2022. Відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.
Зазначає, що оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у день виключення із списків особового складу військової частини, тому вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит 02.06.2025. А тому, в розумінні статті 233 КЗпП вважає, що трьох місячний строк звернення до суду закінчувався 02.09.2025.
Вказує, що позивач звернувся до суду з первинним позовом 23.07.2025.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 по справі № 520/19683/25 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 року по справі №520/19683/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.04.2026 року по справі №520/19683/25 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 року.
Зазначає, що 08.05.2026 позов було подано повторно до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Визначаючись щодо наведеного суд виходить з наступного.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
06.03.2025 позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатським об`єднанням "Мережа права", що підтверджено ордером на надання правничої допомоги адвокатом Отрох Аллою Володимирівною.
10.03.2025 адвокатом направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 , з проханням:
1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за 2022-2024 роки.
3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2024 роках.
18.03.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 , листом від 18.03.2025 надано наступну інформацію на адвокатський запит від 10.03.2025 щодо грошового забезпечення позивача. Надано довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 , тобто з 01.07.2022 до 30.09.2024, з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди. Керуючись пунктом 6 розділу ХХХІ постанови № 260 "Пpo затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам" розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою. Додаткова грошова винагорода с одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка не включається для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки. Виходячи з цього, ОСОБА_1 , не було враховано додаткову грошову винагороду, при обрахунку грошової компенсацій за невикористану щорічну та додаткову відпустку за 2022-2024 роки.
Лист відповідача від 18.03.2025 містить чітку відповідь про те, що додаткову винагороду передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 не було враховано при обрахунку грошової компенсацій за невикористану щорічну та додаткову відпустку за 2022-2024 роки.
Отже на переконання суду щонайменше із відповіді відповідача від 18.03.2025 на адвокатський запит від 10.03.2025 стороні позивачу стало відомо про порушення права позивача щодо неврахування додаткової винагороди на день звільнення при обчисленні компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки.
Натомість сторона позивача наводить аргументи про те, що датою з якої позивачу стало відомо про порушення права стала дата 02.06.2025, попри те суд оцінює критично такі доводи з огляду на наступне.
Так, 01.04.2025 адвокатом направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 про надання інформації про грошове забезпечення позивача з 25.02.2022 до 30.06.2022 з урахуванням відомостей про нарахування додаткової винагороди.
07.04.2025 відповідачем надано відповідь, що в період в 24.02.2022 по 30.06.2022 Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпечені в ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким здійснювалося повне фінансове забезпечення військової частини.
19.05.2025 адвокатом направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання довідки про грошове забезпечення позивача, за період винагороди. 25.02.2022 по 30.06.2022.
02.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 30.06.2022.
Отже направлені адвокатські запити 01.04.2025 та 19.05.2025 стосувались грошового забезпечення та додаткової винагороди за періоду 25.02.2022 до 30.06.2022, тобто задовго до моменту звільнення позивача із військової служби. Яким чином такі дані стосувались предмету доказування (щодо неврахування додаткової винагороди, яку отримував позивач перед звільнення і знаючи про це станом на 18.03.2025 при нарахування та виплаті компенсаційних виплат на час звільнення), суду стороною позивача не наведено жодних обставин.
Будь-яких інших відомостей від сторін про те, що позивач вперше дізнався про порушення свого права саме 02.06.2025, а не 18.03.2025, суду не надано.
Аналогічних висновків дійшов також і суддя Харківського окружного адміністративного суду в ухвалі від 08.12.2025 у справі №520/19683/25 залишаючи без розгляду ідентичну позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду із даним позовом ще у 2025 році.
Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за оспорюваний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.
З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували об`єктивні обставини, які створили перешкоди та унеможливили позивачу вчасно звернутися до суду за захистом прав, суду не надано.
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано.
У зв`язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які вказані позивачем для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом є неповажними, а відтак, підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, 240, 243 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду наведені у заяві від 08.06.2026.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 15 червня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Баб`юк П.М.