П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
15 червня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/36529/24
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Градовського Ю.М., суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши питання про відкриття за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування складових грошового забезпечення ОСОБА_1 в період її служби з 1 січня 2020р. по 20 травня 2023р. з порушенням чинної редакції Постанови КМУ від 30 серпня 2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати всі передбачені законом щомісячні основні та додаткові складові грошового забезпечення, а також всі одноразові додаткові грошові виплати, що виплачувалися ОСОБА_1 з 1 січня 2020р. по 31 грудня 2020р. включно, із застосуванням для розрахунків його посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020р., та виплатити на його користь невиплачену різницю всіх складових грошового забезпечення та одноразових додаткових грошових виплат за вказаний період;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати всі передбачені законом щомісячні основні та додаткові складові грошового забезпечення, а також всі одноразові додаткові грошові виплати, що виплачувалися ОСОБА_1 з 1 січня 2021р. по 31 грудня 2021р. включно, із застосуванням для розрахунків його посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021р., та виплатити на його користь невиплачену різницю всіх складових грошового забезпечення та одноразових додаткових грошових виплат за вказаний період;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати всі передбачені законом щомісячні основні та додаткові складові грошового забезпечення, а також всі одноразові додаткові грошові виплати, що виплачувалися ОСОБА_1 з 1 січня 2022р. по 31 грудня 2022р. включно, із застосуванням для розрахунків його посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2022р., та виплатити на його користь невиплачену різницю всіх складових грошового забезпечення та одноразових додаткових грошових виплат за вказаний період;
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати всі передбачені законом щомісячні основні та додаткові складові грошового забезпечення, а також всі одноразові додаткові грошові виплати, що виплачувалися ОСОБА_1 з 1 січня 2023р. по 20 травня 2020р. включно, із застосуванням для розрахунків його посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023р., та виплатити на його користь невиплачену різницю всіх складових грошового забезпечення та одноразових додаткових грошових виплат за вказаний період.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. до 20.05.2023р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки із урахуванням такого розміру грошового забезпечення.
Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі грошових допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. до 20.05.2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України станом на 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3.07.2025р. апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху, у зв`язку із необхідністю подачі доказів про сплату судового збору у розмірі 1 453,44грн..
16.07.2025р. до суду надійшло клопотання ВЧ НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025р. у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
13.05.2026р. апеляційним судом зареєстрована повторна апеляційна скарга ВЧ НОМЕР_1 .
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026р. апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа вищевказана ухвала доставлена до електронного кабінету ВЧ НОМЕР_1 21.05.2026р. о 15:03.
Станом на 15 червня 2026р. (з урахуванням наданого в ухвалі строку для усунення недоліків апеляційної скарги) скаржником не виконано вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026р. про залишення поданої ним апеляційної скарги без руху.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст.295 КАС України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду подаються протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Крім того, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Частиною 8 ст.169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
При цьому, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених апелянтом причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
За таких обставин, реалізація проголошеного ч.8 ст.169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених ч.2 ст.298 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що первісна апеляційна скарга подана скаржником у межах строку, встановленого КАС України, однак ухвалою апеляційного суду від 12.08.2026р. повернута, з підстав ч.2 ст.298 КАС України.
13.05.2026р. ВЧ НОМЕР_1 звернулась до суду із повторною апеляційною скаргою у даній справі.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Крім того, у постанові від 24 липня 2023р. у справі №200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно із яким строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Також судова колегія зазначає, що неможливість здійснення процесуальних дій учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи апелянта у клопотанні, заявленого в апеляційній скарзі, є неаргументованими, адже не містять належного підтвердження доказами.
Колегія суддів зауважує, що звертаючись із повторною апеляційною скаргою, апелянт не надає жодних доказів вчинення послідовних та регулярних дій з моменту винесення судом апеляційної інстанції ухвали від 12.08.2026р., якою повернуто апеляційну скаргу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що заявник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у цій справі.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що отримавши копію ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги в електронний кабінет 13.08.2025р. о 20:23, скаржник лише 13.05.2026р. звернувся до суду з апеляційною скаргою повторно.
Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може свідчити про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2022р. у справі №560/403/22 та від 16.02.2023р. у справі №640/7964/21.
Судова колегія зазначає, що скаржником не вказано підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
За правилами п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що апелянтом не виконано вимоги ухвали без руху та пропущено строк подачі апеляційної скарги.
Приписами ч.3 ст.299 КАС України визначено, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.295, 299 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий-суддя Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко