ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 953/5624/24 Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А.
Провадження № 22-ц/818/197/26, 22-ц/818/196/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко Андрія Григоровича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі: Харківської митниці Державної митної служби України до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням,-
в с т а н о в и в :
24.06.2024 прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Харківської митниці ДМС України збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 255085,73 грн., з яких: мито - 13795,10 грн., акцизний податок - 198776,35 грн., додаткова сума податку на додану вартість - 42514,29 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 6302105[телефон приховано] від 23.09.2021 за ч. 2 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання упродовж 2018-2019 років службових обов`язків службовими особами Державної митної служби України через несумлінне ставлення до них, усупереч вимогам Митного кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення коду товару, імпортованого ТОВ «Продмашстрой», ТОВ «Центр-СД-Груп» та ТОВ «Сєвєртранс», що призвело до тяжких наслідків, заподіяних державі в особі Харківської митниці ДФС, у вигляді ненадходження фіскальних платежів у особливо великих розмірах. Під час досудового розслідування встановлено, що головний державний інспектор митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 у 2019 році допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків під час митного оформлення товару в режимі «Імпорт» по митним деклараціям та здійснення митної формальності - контроль правильності класифікації товару «Розчинник лакофарбових покриттів і гудратних пробок», виготовлений по ТУ 23 19-009-64280089-2016, що класифікується за кодом УКТ ЗЕД [номер приховано], ввезеного на митну територію України ТОВ «Продмашстрой», без сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 255085,73 грн.
Матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 були виділені в окреме провадження та зареєстровані за №6202217[телефон приховано] від 11.11.2022.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 у справі №535/2108/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №6202217[телефон приховано] від 11.11.2022 стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України. Одночасно, цією ухвалою цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого на користь держави матеріальної шкоди залишено без розгляду.
У зв`язку із чим, прокурор звернувся із даним позовом до Київського районного суду м. Харкова, адже вважає, що інтереси держави залишились незахищеними, оскільки не забезпечено стягнення з винної особи шкоди, завданої службовою недбалістю. Відтак, не забезпечено надходження відповідних коштів до Державного бюджету.
На думку прокурора, обставини якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються: паспортом якості товару «Розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок»; судово-товарознавчою експертизою Дніпровського НДЕКС МВС України від 13.07.2022; судово-економічною експертизою Харківського НДЕКЦ МВС України від 09.08.2022; ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 у справі №535/2108/22.
Таким чином, прокурор вважає, що з вини відповідача у формі недбалості заподіяна майнова шкода державі на загальну суму 255085,73 грн., яку він повинен відшкодувати відповідно до ст.1166 ЦК України.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м.Харкова від 23 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сайтарли А.П. задоволено частково.
Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд вважав, що поведінка ОСОБА_1 не може вважатися протиправною, оскільки його рішення щодо підтвердження правильності класифікації товару «Розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок» за кодом УКТ ЗЕД [номер приховано], узгоджуються із роз`ясненнями Державної фіскальної служби України, яка, як центральний орган виконавчої влади, законом наділена повноваженнями вести УКТ ЗЕД та забезпечувати однакове застосування правил класифікації товарів всіма підпорядкованими митницями.
Суд взяв до уваги, що за змістом ч.6 ст.82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Водночас, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст.62 Конституції України, ст. 17 КПК України).
Таким чином, ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням передбачених ст.49 КК України строків давності та закриття кримінального провадження не може підтверджувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки інший підхід до оцінки змісту такого судового рішення суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.
Зі змісту ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 20.03.2024 у справі №535/2108/22 не вбачається, що відповідачем визнавалась вина, а судом встановлювалися обставини, які були покладені в основу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України.
З огляду на викладене, суд відхилив доводи прокурора про преюдиціальне значення ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 20.03.2024 у справі № 535/2108/22 для встановлення вини відповідача у заподіянні шкоди державі в особі Харківської митниці внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, та не застосував внаслідок цього відповідну норму ч. 6 ст.82 ЦПК України.
Суд також зважив на те, що Харківська митниця, яка є органом державної влади уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах та відповідно є належним позивачем у даній справі, - заявлені позовні вимоги в її інтересах не підтримала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить суд рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що аналізуючи матеріали кримінального провадження слід зазначити, що протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає в тому, що неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, будучи обізнаним з вимогами законодавства України щодо класифікації товарів, ігноруючи вимоги митного законодавства, нехтуючи своїми службовими обов`язками через несумлінне ставлення до них під час контролю правильності класифікації товарів відповідно до положень статті 69 Митного кодексу України в частині правильності класифікації товарів, усупереч вимогам ч. ч. 2, 4 ст. 69 МК України, п. 5 Розділу І, п. 2, абз.3 п.4 Розділу ІІІ Порядку № 650, Правила 1, 3 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, п. п. 2.18., 2.18.1., 2.18.2., 2.18.3., 2.19., 2.19.1., 2.19.2 посадової інструкції, прийняв рішення про підтвердження правильності визначення декларантом коду товару [номер приховано], маючи регламентований доступ до програмно інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи, за допомогою службової комп`ютерної техніки проставив відмітку в АІС «Інспектор» про здійснення митної формальності з контролю правильності визначення коду товару та підтвердження коду товару заявленого декларантом.
Матеріальна шкода (збитки) полягає у ненадходженні до державного бюджету обов`язкових митних платежів на загальну суму 255 085,73 грн, з яких: мито - 13 795,10 грн; акцизний податок - 198 776,35 грн; додаткова сума податку на додану вартість - 42 514,29 грн. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та матеріальною шкодою полягає у тому, що шкода, спричинена ненадходженням до бюджету обов`язкових митних платежів, стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки ОСОБА_1 наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності). Вина ОСОБА_1 у формі необережності, що кореспондується кваліфікацією складу кримінального правопорушення, за яким особі оголошувалась підозра - ч. 2 ст.367 КК України. Таким чином, цивільно-правова, а саме деліктна відповідальність ОСОБА_1 є очевидною та доведеною, оскільки містить усі складові елементи складу правопорушення: протиправність поведінки, шкоду, причинний зв`язок між ними та вину.
При цьому, відсутність відомостей про проведення документальної перевірки митним органом імпортера (ТОВ «Промдмашстрой») та донарахування йому відповідних митних платежів не виключає вини і факту заподіяння збитків відповідачем державі, оскільки правовідносини щодо відповідальності відповідача є приватноправовими і регулюються нормами цивільного законодавства, тоді як правовідносини щодо відповідальності платника податків (митних платежів) відносяться до публічно правової сфери та регламентуються Податковим і Митним кодексами України.
Ввезений декларантом ТОВ «Продмашстрой» товар - «Розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок» за своїм хімічним складом складається з двох спиртів (метанол, ізабутанол). За своїми хімічними властивостями відповідає хімічним речовинам - спирти. За призначенням також використовується як спирт. Тому повинен класифікуватися в групі 29 (спирти).
Також, заподіяння відповідачем шкоди внаслідок неналежного виконання нею службових обов`язків за вищевказаних обставин підтверджується:- паспортом якості товару «Розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок», з якого вбачається, що зазначений товар згідно технічних умов складається з 90-96% метанолу та 4-10% ізобутанолу;- судово-товарознавчою експертизою Дніпровського НДЕКС МВС України від 13.07.2022, згідно з висновками якої товар: «Розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок», виготовлений по ТУ 19-009-64280089-2016, за умовою його використання в якості інгібірующого розчину, який запобігає утворенню гідратних пробок в газових трубопроводах та свердловинах, відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо - економічної діяльності 2905 110000;- судово-економічною експертизою Харківського НДЕКЦ МВС України від 09.08.2022, якою підтверджуються суми ненадходження митних платежів до бюджету України під час ввезення ТОВ «Продмашстрой».
Перелічені докази, які залишені без належної оцінки судом першої інстанції в повній мірі свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх службових обов`язків та заподіяної внаслідок цього майнової шкоди, проте не взято до уваги судом першої інстанції.
Встановлення представнику відповідача гонорару на суму 10 000 грн за надання послуг при розгляді однієї судової справи, у даному випадку є необґрунтованим. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Отже, відповідачем не доведено належним чином розумності, реальності та співмірності розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Сайтарли А.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що врегулювання відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначається Податковим, Митним та Бюджетним кодексами України, а також іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.
Покладання на службову особу митного органу обов`язку відшкодувати несплачені імпортером ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДМАШСТРОЙ» митні платежі як «збитки», порушує базовий принцип розмежування приватного та публічного права (ст.1 ПК України та ст.1 ЦК України), а також є прямим порушенням принципу юридичної визначеності (ст. 8 Конституції України), верховенства публічного права у сфері справляння податків (п.3.3 ст.3 ПК України) та індивідуального характеру юридичної відповідальності (ч. 2 ст. 61 Конституції України), адже він стає відповідальним не за вчинене, а за те, що могло бути вчинене платником податку. З урахуванням обставин справи що розглядається, ототожнення несплачених податків зі «збитками» в розумінні ст.22 ЦК України та стягнення їх згідно ст.1166 ЦК України є неправомірним, оскільки є по суті підміною публічно-правового обов`язку зі сплати податків іншим механізмом, який не передбачений законом і суперечить розмежуванню публічного та приватного права. Навіть у випадку протиправної поведінки службової особи митного органу, що сприяло несплаті податків, правова природа податків не змінюється та залишається публічно-правовою. «Податки» не перетворюються на «збитки» у розумінні цивільного законодавства, і не можуть бути стягнуті в порядку ст.?1166 ЦК України з особи, яка згідно закону не є суб`єктом їх сплати. Правовий режим справляння податків залишається у межах Податкового, Митного та Бюджетного кодексів. Враховуючи вищевикладене, фактичне ототожнення прокурором податкового зобов`язання з деліктною шкодою є хибною правовою конструкцією і Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.10.2025 5 становить категоріальну помилку, що свідчить про хибне застосування інституту цивільного права до виключно публічно-правових відносин, врегульованих Податковим, Митним і Бюджетним кодексами України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновки судово товарознавчих та судово-економічних експертиз , ч.4 ст.77, ч.2 ст.78 ЦПК України, з урахуванням положень не можуть бути належними та допустимими доказами обставин невірного визначення коду товару за УКТ ЗЕД та несплати митних платежів до бюджету, виходячи із наступного.
Надані прокурором експертні висновки не можуть слугувати самостійною та достатньою підставою вважати невірною класифікацію товару за тим чи іншим кодом згідно УКТ ЗЕД, митне оформлення якого було завершене, а також підставою для визначення сум грошових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що прокурором на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача, які полягали у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них та ненадходження митних платежів до бюджету України, а так само і їх розміру в сумі 255 085,73 грн., беззаперечних та переконливих доказів не надано, а із ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 20.03.2024 не вбачається, що судом встановлювалися такі обставини, які лягли в основу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України та вказували б на його винуватість, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, згідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів не погоджується з тим, що суд мав повноваження розглядати цей спір у порядку цивільного судочинства.
Так, позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на це та відповідно до визначених у ст. 367 ЦПК України дискреційних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне з`ясувати: чи дійсно у даному випадку виник спір щодо цивільної відповідальності?
Так, прокурор як на фактичну підставу позову покликався на те, що відповідач виконував свої службові обов`язки при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України неналежним чином, внаслідок чого держава не отримала до бюджету відповідних обов`язкових платежів. Правову кваліфікацію прокурор застосував відповідно до положень генерального делікту, ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 1 ЦК України передбачено, що:
1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Як було вказано вище, прокурор, який діяв від імені Харківської митниці в якості правової підстави свого позову покликався на ст. 1166 ЦК України, яка передбачає такі загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду: 1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. 4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідно до ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до п. 1 Положення про Харківську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 №489 (далі -Положення), Харківська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ .
Зоною діяльної митниці є територія Харківської області, Україна.
Згідно з п. 4 Положення Митниці для виконання покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності такі делеговані повноваження, зокрема: забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на митницю, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення (п.п.2); забезпечує виконання митних формальностей відповідно до вимог законодавства з питань митної справи (п.п.17); організовує та здійснює ведення обліку і адміністрування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на Держмитслужбу, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету (п.п.24); забезпечує та здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до законодавства з питань митної справи, а також за правильністю класифікації та визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, в тому числі після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення (п.п.25); проводить відповідно до законодавства документальні перевірки дотримання вимог законодавства з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати у повному обсязі митних платежів, і зустрічні звірки (п.п.27); визначає у передбачених Митним і Податковим кодексами України випадках суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (п.п.29); здійснює митний контроль та виконує митні формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних та спеціальних засобів контролю тощо (п.п.58); звертається до суду у випадках, передбачених законодавством (п.п.64).
Згідно з п. 16 Положення митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.
Також відповідно Харківська митниця зареєстрована у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та має унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи - 44017626.
Таким чином, Харківська митниця є територіальним органом Державної митної служби України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику та, з огляду на положення ч. 2 ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», у якій визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 31.08.2022 по справі №921/574/20.
Суд з цих підстав дійшов висновку, що Харківська митниця є органом державної влади уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах та відповідно є належним позивачем у даній справі.
Відповідно до наказу начальника Харківської митниці ДФС № 77-о від 23.02.2016 ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного інспектора митного поста «Щербаківка» (т. 1 а.с. 32).
Відповідно до наказу начальника Харківської митниці ДФС № 149-о від 07.06.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Гоптівка» митного посту «Магістральний» (т. 1 а.с. 32 зворот).
Відповідно до наказу начальника Харківської митниці ДФС № 351-о від 04.12.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора митного оформлення «Гоптівка» митного посту «Магістральний» (т. 1 а.с. 33).
Згідно до пунктів 2.17.-2.18 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення «Гоптівка» митного посту «Магістральний» Харківської митниці ДФС, затвердженої виконувачем обов`язків начальника Харківської митниці ДФС Танцеровим А.О. 07.06.2019 з наступними змінами, ОСОБА_1 при виконанні посадових обов`язків, крім іншого, здійснює контроль правильності класифікації задекларованих товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, поданих до митного оформлення та після завершення процедур їх митного контролю та митного оформлення:
2.17.1. проведення контрольних заходів щодо класифікаційної роботи на митному посту, включаючи вибіркові перевірки оформлених митних декларацій:
2.17.2. прийняття рішення про визначення коду товару відповідно до частини четвертої статті 69 Митного кодексу України, крім складних випадків, митним постом;
2.17.3. здійснення реєстрації рішень про визначення коду товару, прийнятих митним постом;
2.18. Прийняття попереднього рішення про класифікацію товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі щодо комплектних об`єктів:
2.18.1. прийняття попереднього рішення про класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД, коли комплектний об`єкт вивозиться з митної території України;
2.18.2. здійснення реєстрації попередніх рішень про класифікацію товарів згідно з УКТ ЗЕД Митниці (т. 1 а.с. 48-49).
ТОВ «Продмашстрой» ввезено на митну територію України з території російської федерації в зону діяльності Харківської митниці ДФМ іноземний товар «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків - Розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок ТУ 23 19-009-64280089-2016» вагою 21 тонна на транспортних засобах з державними номерами НОМЕР_1 /ВВВ08663ХР
Зазначений Товар Товариством заявлявся в режимі імпорт шляхом подання відповідних електронних митних декларацій, заповнених у звичайному порядку до митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС з кодом товару «[номер приховано]». Митні платежі, розраховані декларантом, складаються, зокрема, з: мито 0 грн, акцизний податок 0 грн.
Отже Головни державним інспектором митного поста «Щербаківка» ОСОБА_1 оформлено митну декларацію, товар впущений у вільний обіг без сплати митних платежів - мита, акцизного податку та не в повному обсязі сплаченого ПДВ.
Під час досудового розслідування 17.09.2022 повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 20.03.2024 року у справі №535/2108/22 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Прокурор, посилаючись на те, що інтереси держави залишились незахищеними, оскільки не забезпечено стягнення з винної особи шкоди, завданої службовою недбалістю, та надходження відповідних коштів до Державного бюджету, у зв`язку чим звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської митниці з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на користь держави в особі Харківської митниці збитки, завдані кримінальним правопорушенням, у розмірі 255085,73 грн.
Позову до суду передувало звернення прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Харківської митниці з проханням повідомити, чи вживалися та/або будуть вжиті митницею заходи щодо усунення допущених порушень чинного законодавства, виявлених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 6202217[телефон приховано], у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави майнової шкоди в розмірі 255085,73 грн.
Згідно з відповіддю Харківської митниці останньою не вживалися заходи позовного характеру до ОСОБА_1 , і підстав для подання відповідного позову Харківська митниця не вбачає.
Враховуючи викладене, прокурором відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» письмово повідомлено Харківську митницю про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 303 Митного Кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, у разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України. Належні до сплати суми митних платежів стягуються з осіб, відповідальних за їх сплату.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції всупереч вказаній нормі ст. 89 ЦПК України на підставі вказаних обставин не з`ясував, що між сторонами (Митницею та її працівником) відсутні цивільно-правові відносини, які ґрунтуються на нормах ЦК України. Наведені обставини на думку колегії суддів свідчать, що між ними виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої під час виконання відповідачем - державним службовцем, службових обов`язків.
Важливо, що в якості підстав позову було зазначено, що відповідач ОСОБА_1 у даному випадку за своєю посадою та службовими обов`язками несе відповідальність за ненадходження до Державного бюджету України податків та митних зборів за ввезений на територію України товар ТОВ «Продмашстрой» (у разі наявності недоплати таких платежів), і вказані обов`язки відповідач виконує на підставі відносин її підпорядкованості обов`язковим до виконання розпорядженням (відомчим інструкціям, положенням, настановам тощо), а її права та обов`язки при цьому входять до спеціального правового статусу державного службовця, який визначається нормами публічного (зокрема Митним та Податковим Кодексом України), а не цивільного права, яким не притаманні відносини рівності, а тому на ці відносини відповідно до змісту ст. 1 ЦК України норми цивільного права не застосовуються. При цьому предметом позову у даній справі є шкода (збитки), які складаються з митних платежів, акцизного податку та ПДВ, які не надійшли до Державного бюджету України, які самій Митниці, як особі публічного права яка може бути суб`єктом інших, цивільних правовідносин, - у даному випадку не належать.
З наведених підстав колегія суддів не погоджується з зазначеним прокурором правовою кваліфікацією даного спору, яка не є обов`язковою для суду відповідно до принципу «суд знає право».
Колегія суддів також звертає увагу, що в якості фактичних підстав для стягнення майнової шкоди прокурор зазначив халатне відношення відповідача до своїх службових відносин митника, які виникли між ним, як представником державного органу та декларантом, який зобов`язаний виконувати його розпорядження, внаслідок чого до державного бюджету не надійшли митні платежі на вищевказану суму, що також кореспондується з кваліфікацією складу кримінального правопорушення, за яким відповідачу оголошувалась підозра - ч. 2 ст. 367 КК України.
Вказане правопорушення стосується службової недбалості відповідача, що призвела до тяжких наслідків, та вчиняється службовою особою через невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків через несумлінне ставлення, що спричиняє тяжкі наслідки (шкода у великих розмірах інтересам держави).
Прокурор в якості фактичних підстав позову також вказав, що відповідач ОСОБА_1 у даному випадку за своєю посадою та службовими обов`язками несе відповідальність за ненадходження до Державного бюджету України податків та митних зборів за ввезений на територію України товар ТОВ «Продмашстрой» (у разі наявності недоплати таких платежів).
Відповідно до ст. 30 Митного Кодексу України (в ред. станом під час виникнення спірних правовідносин у 2018 році) посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
Тому у контексті заявлених підстав та предмету позову такою юридичною відповідальністю відповідача перед державою за завдані збитки є матеріальна відповідальність службовця митниці, тобто державного службовця, за дії/бездіяльність під час виконання службових обов`язків, за які існує матеріальна відповідальність державного службовця перед державою.
Тому, основним, спеціальним законом у даному випадку є Закон України «Про державну службу», а саме: у ст. 81 глави 3 Розділу VIII «Дисциплінарна та матеріальна відповідальність державних службовців» передбачено, що державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.
У статті 82 Закону України «Про державну службу» передбачено наступний порядок відшкодування шкоди:
1. Для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі.
2. Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред`явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.
3. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.
4. У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.
Разом з тим, з урахуванням того, що державний службовець є спеціальним суб`єктом публічних правовідносин, знаходиться у правових відносинах підпорядкування з державою в особі Харківської митниці, вищевказані звернення керівника державної служби з позовом мають розглядатися загальним судом не у порядку цивільного, а адміністративного судочинства.
Для вирішення даного спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Отже, такий спір підлягає вирішенню в порядку не цивільного, а адміністративного судочинства як такі, що пов`язані зі спеціальним правовим статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків. І при цьому не має правового значення, що притягнення державного службовця до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після його звільнення з державної служби.
До такого висновку дійшов КЦС ВС у постанові від 19 листопада 2025 року у аналогічній за обставинами цивільній справі № 450/1711/23 (провадження № 61-11000св24).
Тому відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд апеляційної інстанції враховує ці правові висновки у даній справі.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У статті 20 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах (зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом).
Тому, з урахуванням змісту спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін цей спір є публічно-правовим, у даному випадку заявлена у справі вимога про відшкодування майнової шкоди, завданої під час проходження публічної служби має розглядатися по суті у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, тобто у відповідному окружному адміністративному суді (по КАС України). Тому колегія суддів наразі не має повноважень переглянути цю справу у апеляційному порядку по суті спору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Оскільки суд апеляційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює керівнику Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Харківського апеляційного суду із заявою ро направлення справи за встановленою юрисдикцією до відповідного окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 255, 256, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури Кравченко Андрія Григоровича задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити.
Повідомити заступника керівника Харківської обласної прокуратури, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Харківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 15 червня 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії Ю.М. Мальований.
О.Ю. Тичкова.