Справа № 459/919/26
Провадження № 2-о/459/29/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі головуючого - судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря судових засідань Савіцької Б.Б.
заявника ОСОБА_1
представника заявника Пилипіва В.І.
представників заінтересованих осіб: ОСОБА_8., ОСОБА_9, Мазурак О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицькому в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Шептицької міської ради Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення,
В С Т А Н О В И В :
11.03.2026 представник заявника - адвокат Пилипів В.І. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просив суд встановити факт, що ОСОБА_1 здійснює самостійне виховання та утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 12.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
24.04.2026 заінтересована особа ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, при цьому просила задовольнити заяву заявника та долучила довідку військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України про проходження нею військової служби.
27.04.2026 ОСОБА_1 подав клопотання про залучення у справі заінтересовану особу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з 15.03.2026 заявник проходить призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Ухвалою суду від 27.04.2026 залучено до участі у справі заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
08.06.2026 представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 (військову частину НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 подав письмові пояснення у справі, в яких просив залишити заяву без розгляду.
Ухвалою суду від 08.06.2026 визнано явку заявника ОСОБА_1 , заінтересованих осіб: ОСОБА_3 та органу опіки та піклування Виконавчого комітету Шептицької міської ради Львівської області в судове засідання обов`язковою.
11.06.2026 представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 (військову частину НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 подав додаткові письмові пояснення у справі, в яких просив залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 (військову частину НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 підтримав доводи, що викладені у письмових поясненнях та просив залишити заяву без розгляду, оскільки це впливає на інтереси матері дитини, яка не позбавлена батьківських прав. Відтак, очевидним є факт, що у даній справі наявний спір про право.
В судовому засіданні заявник та його представник заперечили щодо залишення заяви без розгляду, оскільки мати дитини - заінтересована особа ОСОБА_3 не заперечує факту самостійного виховання та утримання дитини її батьком ОСОБА_1 .
Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування Виконавчого комітету Шептицької міської ради Львівської області Мазурак О.С. зазначила, що є рішення Шептицького міського суду Львівської області про визначення місця проживання дитини з її батьком ОСОБА_1 . При цьому по даній справі заявник до органу опіки та піклування не звертався.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 також просила залишити заяву без розгляду, оскільки така не може розглядатися в окремому провадженні.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, при цьому була повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Представник заявника звернувся до суду із заявою, в обґрунтування якої вказав, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 13.08.2021 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Від подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 2021 року мама дитини проходить військову службу за контрактом. Зареєстрована в селі Сокільники Львівського району, Львівської області. Крім того, на вихованні у заінтересованої особи є дитина народжена після розірвання шлюбу з заявником. Вказані обставини, а саме постійне проживання в іншому населеному пункті, наявність іншої дитини та проходження військової служби за контрактом унеможливлюють виховання заінтересованою особою спільного із заявником сина. Малолітній ОСОБА_4 з народження проживає з заявником. Спільно вони зареєстровані за однією адресою. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15.09.2023 визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком - ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про зміну імені від 07.10.2023 року мама дитини - ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 . З часу розірвання шлюбу між заявником та заінтересованою особою, ОСОБА_1 одноосібно бере повноцінну участь у вихованні дитини. Повністю забезпечує сина ОСОБА_7 матеріально, а також організовує набуття дитиною освіти, піклується про нормальний для дитини фізичний, моральний, інтелектуальний та соціальний розвиток. Доставляє вранці до школи та забирає після завершення уроків, займається приготуванням їжі, повністю організовує побут малолітнього сина, разом проводять дозвілля. Разом з тим, спору щодо участі матері дитини у вихованні спільного сина немає. В силу життєвих обставин, які склалися у кожного з батьків дитини після розірвання шлюбу, заінтересована особа об`єктивно не має змоги виконувати батьківські обов`язки, займатись вихованням сина ОСОБА_7 , спілкуватися з ним та загалом брати участь в житті малолітньої дитини. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку зі збройним нападом рф, який триває і тепер. Водночас у статті 23 Закону № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Диспозиція пункту 4 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду. З посиланням на п.4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюючи самостійне виховання дитини до 18-ти років, заявник звернувся через ЦНАП до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про оформлення відстрочки. Згідно повідомлення 20260126-314924 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки від 02.02.2026 заявнику відмовлено у наданні відстрочки. Причини відмови: Не підтверджено факт самостійного виховання дитини. Отже, з метою підтвердження факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини заявник змушений звернутися до суду із цією заявою для подальшого подання судового рішення до ІНФОРМАЦІЯ_6 щоб реалізувати його право на отримання відстрочки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України(стаття 1 СК України).
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.
Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164,180 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.
З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
ОСОБА_1 просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Метою встановлення факту заявник зазначає отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Під час розгляду справи в суді 15.03.2026 заявника призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та такий дійсно проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
У пункті 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що звільненню з військової служби під час дії воєнного стану підлягають військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Таким чином, заявник просить встановити факт самостійного виховання ним неповнолітнього сина, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Отже, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 293-294, 353 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Шептицької міської ради Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду з позовом в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 15 червня 2026 року.
Суддя: Н. Я. Отчак