Справа №464/2905/26
Провадження №2-о/463/220/26
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
15 червня 2026 року місто Львів
Суддя Личаківського районного суду м. Львова Ціпивко І.І., вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою,
встановив:
З Сихівського районного суду міста Львова за підсудністю до Личаківського районного суду міста Львова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою.
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою, якою просить розірвати шлюб зареєстрований між нею та ОСОБА_2 , 09.09.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 1753.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року визначено головуючу суддю Ціпивко І.І. для розгляду справи.
Оглянувши та проаналізувавши матеріали заяви, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому згідно з ч. 2 даної статті цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , остання звернулася до суду із заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , при цьому вказує на неможливість останнього брати участь в судовому засіданні, оскільки такий є військовослужбовцем. Крім цього, ОСОБА_1 ідентифікує заяву як: про розірвання шлюбу із особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою. розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою. При цьому рішення про визнання ОСОБА_2 в установленому законом порядку безвісно відсутнім не долучає.
В свою чергу, відповідно до ст. 107 Сімейного Кодексу України шлюб розривається органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.
Тобто, за наявності відповідних підстав (визнання в установленому законом порядку безвісно відсутньою) існує інший, позасудовий спосіб вирішення питання про розірвання шлюбу між подружжям, якщо одного із подружжя визнано безвісно відсутнім.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі.
Але подана ОСОБА_1 заява не належить до жодної з зазначених вище категорій справ.
Разом з цим, в порядку позовного провадження судами загальної юрисдикції також розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Так згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи наведене вище, а також те, що вимоги заяви (за конкретних обставин, наведених заявницею) не підлягають розгляду за правилами окремого провадження в порядку цивільного судочинства, приходжу до висновку, що у відкритті провадження за даною заявою слід відмовити, роз`яснивши заявнику його право подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст. 186, 293 ЦПК України,
постановив:
відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою.
Роз`яснити заявниці, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Ірина ЦІПИВКО