15.06.26
22-ц/812/1501/26
Справа № 490/8302/25
Провадження № 22-ц/812/1501/26
У Х В А Л А
15 червня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі судді Лівінського І.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В :
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
08 червня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка сформована нею в системі «Електронний суд».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, просила визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити їй строк на подання апеляційної скарги.
Згідно приписами статті 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
В рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні статті 127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії»), заява № 68490/01). Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05, пункт 33). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, пункти 22, 23).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
У постанові від 14 грудня 2020 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) виклав висновки про те, що тлумачення норм цивільного процесуального законодавства України, які регулюють поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Зазначені висновки відповідають позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 17 листопада 2021 року у справі № 2-517/07.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку, ОСОБА_1 зазначала, що з огляду на екстрені переїзди між країнами, тяжкий стан здоров`я дитини, трагічну загибель чоловіка та сукупність інших тяжких обставин, вона була фізично та морально позбавлена можливості вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу у встановлені строки.
Апеляційний суд вважає, що наведені позивачкою причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не підтверджують об`єктивну неможливість чи ускладнення своєчасно звернутись до суду при поданні апеляційної скарги, а тому не можуть бути визнані поважними.
До того ж, як вбачається, ОСОБА_1 зареєстрована в системі ЄСІТС «Електронний суд», апеляційна скарга була подана нею в системі «Електронний суд» 08 червня 2026 року.
Також як вбачається з матеріалів справи в електронній формі, у суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляла її представник - ОСОБА_3 .
А отже ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу в передбачений законом строк, незалежно від свого місцезнаходження.
За наведеного, вказані апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку є необґрунтованими, а тому їх належить визнати неповажними.
Тому позивачці належить вказати інші поважні причини пропуску процесуального строку та надати належні та допустимі докази на їх підтвердження.
Згідно з частиною 3 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до вимог підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI апеляційна скарга на рішення суду, подана фізичною особою оплачується судовим збором у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з вимогами підпункту 3 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду першої інстанції позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року та закрити провадження у справі.
Відповідно розмір судового збору за подання цієї апеляційної скарги має становити 1453,44 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб помножений на 150 %, що підлягає сплаті в апеляційному порядку, та помножений на 0,8 - коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору при поданні апеляційної скарги в електронній формі (3028х0,4х150%х0,8)).
Однак апеляційна скарга судовим збором не оплачена.
Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Отже зазначені недоліки апеляційної скарги перешкоджають відкриттю апеляційного провадження та є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Керуючись ст. 357 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Визнати підстави, вказані ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року, неповажними.
Надати апелянту можливість в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, усунути недоліки, наведені у її мотивувальній частині, а саме:
- вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року;
- сплатити 1453,44 грн судового збору та надати оригінал квитанції про сплату судового збору до Миколаївського апеляційного суду.
Платіжні реквізити для сплати судового збору:
Одержувач коштів: Миколаїв. ГУК/тг м. Миколаїв/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: [рахунок приховано]
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _ (Дата оскаржуваного рішення) по справі __ (Номер справи), Миколаївський апеляційний суд.
Якщо підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У випадку недоплати судового збору у зазначений строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута особі, яка її подала.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський