Справа № 420/10482/26
УХВАЛА
про закриття провадження у адміністративній справі
16 червня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо приховування заборгованої суми пенсії 59588,20 грн. за січень - лютий 2025 року ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити приховану суму пенсії 59588,20 грн. ОСОБА_1 окремим дорученням.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Предметом спірних правовідносин стало зменшення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 р. "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №1778 від 30.12.2025 р.). Станом на 01.01.2025 р. розмір підсумку пенсії (з надбавками) становив 62485,89 грн. Фактично нараховано та отримано в січні і лютому по 32691,79 грн. Позивач неодноразово звертався до спеціалістів головного управління з питанням: якщо підсумок пенсії в січні і лютому 2025 року становить 62485,89 грн., а фактично виплачується 32691,79 грн., недоплата становить 62485,89 - 32691,79 = 29794,10 грн. за січень і лютий це становить: 29794,10 х 2 = 59588,20 грн. Позивач не ставить під сумнів правильність перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 р. в січні і лютому 2025 року, але виникає питання куди зникла недоплата в сумі 59588,20 грн. В березні 2026 року позивач звернувся до відповідача із проханням надати роз`яснення куди зникла недоплата у сумі 59588,20 грн. В отриманій відповіді про заборгованість нічого не повідомлено.
Ухвалою від 15.04.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 16.06.2026 р. відмовлено у внесенні виправлення в ухвалу від 15.04.2026 р.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про закриття провадження в адміністративній справі виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Судом встановлено, що згідно даних КП "ДСС" 10.03.2025 р. ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 січня 2025 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 березня 2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 січня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 січня 2025 року по день проведення перерахунку;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 березня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 р. у справі № 420/6913/25 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 р. та ухвалено нове рішення про задоволення позовної заяви: "визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 березня 2025 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 березня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку.".
Разом з тим, в мотивувальній частині постанови вказано: "колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що відповідач зобов`язаний був виплачувати позивачу з 01 січня 2025 року пенсію без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1". Відтак, в даному випадку наявна описка в резолютивній частині постанови щодо дати, з якої відповідач має здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсію без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1, оскільки вступна та мотивувальна частина містять дату 01.01.2025 р., натомість резолютивна - 01.03.2025 р.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 р. у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд зазначає, що правовідносини, які на думку позивача, є спірними, фактично стосуються виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 р. у справі № 420/6913/25, оскільки нарахування та виплата пенсії позивачу з 01.01.2025 р. без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 р. "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" було предметом судового розгляду саме в цій адміністративній справі.
Як свідчить стала судова практика Верховного Суду у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення позивачі можуть скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до ст.383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Саме відповідно до вимог ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 р. у справі № 826/17587/18, від 28.02.2023 р. у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 р. у справі № 640/12697/21, від 30.11.2023 р. у справі № 420/6135/22, від 30.01.2024 р. у справі №20/19014/23.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Суд зазначає, що зазначені вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення по справі у іншій справі № 420/6913/25, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку ст.ст.382-383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
На підставі наведеного, враховуючи, що на час звернення позивача до суду з даним позовом, є рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили, натомість нових позовних вимог позивачем фактично не заявлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження, визначених п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
За ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а наявність інших судових витрат судом не встановлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.132, 238, 241, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Закрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко
.