ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
16 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/6682/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М. розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту,
У С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просить:
встановити факт належності позивачу трудової книжки серії НОМЕР_1 , з усіма записами у трудовій книжці.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи суд прийшов до наступного висновку.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб`єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Так, позивач (фізична особа) просить встановити факт належності йому трудової книжки серії НОМЕР_1 , з усіма записами у трудовій книжці.
Частиною шостою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, главою 6 Цивільного процесуального кодексу України встановлено порядок розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 2 статті 315 вказаного кодексу передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, в зв`язку з заявленням позивачем вимоги про встановлення юридичного факту, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є приватним та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На виконання вимог ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз`яснює позивачу, що даний позов відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У Х В А Л И Л А:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення юридичного факту.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, передбачені статтями 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО