ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
16 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/6830/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" до Остерської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Совер» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Остерської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Совер», в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ОСТЕРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок не витребуваних (нерозподілених) земельних часток(паїв) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «СОВЕР» № 105-36/VIII від 27 березня 2026 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Остерська міська рада порушила вимоги Земельного кодексу України, надавши ТОВ «СОВЕР» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, що належать позивачу на праві колективної власності на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Козелецької районної Ради народних депутатів від 2 квітня 1995 року та посвідчено державним актом на право колективної власності на землю серії І-ЧН № 000141, виданого Козелецькою районною радою народних депутатів 31 жовтня 1995 року.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення доказів, в якій позивач просить:
- накласти арешт на 46 земельних ділянок, розташованих на території Остерської міської ради за неведеним у заяві переліком та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок, у тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВЕР» вчиняти дії щодо розроблення проекту землеустрою земельних ділянок на підставі рішення Остерської міської ради № 105-36/VIII від 27 березня 2026 року та укладати будь - які договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо розроблення проекту землеустрою земельних ділянок;
- заборонити Остерській міській раді вчиняти дії та приймати рішення щодо затвердження проектів землеустрою на земельні ділянки визначені в рішенні Остерської міської ради № 105-36/VIII від 27 березня 2026 року, відчужувати, передавати в оренду (суборенду), вчиняти будь - які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельних ділянок;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельних ділянок зазначених в рішенні Остерської міської ради № 105-36/VIII від 27 березня 2026 року, які є предметом спірних відносин.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів Відповідачів або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог Позивача (заявника). Не вжиття заходів забезпечення жодним чином не зупинить протиправної поведінки Відповідачів, щодо подальшого розроблення проекту землеустрою, затвердження його Відповідачем-1 та передачу земельних ділянок в оренду Відповідачеві-2. В результаті вчинення цих дій виникне право користування у Відповідача-2 на земельні ділянки, що належать Позивачеві, що може призвести до більш конфліктних ситуацій та необхідності звертатися до суду з позовами про скасування рішень Відповідача-1 про затвердження технічної документації на землю та передачу в оренду земельних ділянок та недійсності договору оренди.
Розглянувши вказану заяву по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Беручи до уваги наведені вище положення процесуального законодавства, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Надати правову оцінку законності чи правомірності дій відповідачі суд може лише під час судового розгляду адміністративної справи, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, з урахуванням усіх належних, допустимих і достовірних доказів, які сторони мають право надати у ході розгляду справи по суті, у їх сукупності, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Позивачем у заяві про забезпечення позову не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на ускладнення, неможливість виконання рішення суду чи унеможливлення ефективного захисту оспорюваних прав позивача, чи їх поновлення у межах позовних вимог, що розглядаються в цій справі, без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Зважаючи на наведене, доводи заявника про можливість настання негативних наслідків у разі незабезпечення позову у межах розглядуваних судом позовних вимог не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову. Вказівка на можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому.
Також суд звертає увагу, що рішення Остерської міської ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" до Остерської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Совер» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16.06.2026.
Суддя Олена ЛУКАШОВА