У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/3151/26
16 червня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позов повернуто особі.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.
15.06.2026 апелянтом до суду подано клопотання щодо виконання ухвали від 05.06.2025, в якому апелянт зазначив, що отримав ухвалу суду першої інстанції 27.04.2026 після чого у цей самий день звернувся з апеляційною скаргою.
Надаючи оцінку доводам, викладеним в клопотанні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до наявних матеріалів справи оскаржувану ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2026 було отримано позивачем засобами поштового зв`язку 27.04.2026.
Вперше з апеляційною скаргою позивач звернувся до суду 27.04.2026, тобто в межах строку встановленого на апеляційне оскарження ухвали.
Однак, зазначену апеляційну скаргу було повернуто позивачу ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026, оскільки апелянтом не було сплачено судовий збір та двічі разом з клопотання про звільнення від сплати судового збору подавалися до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, щодо інших осіб, які не є стороною в данній справі та не містили жодних відомостей про майновий стан апелянта ОСОБА_1 .
Копію зазначеної ухвали було отримано позивачем засобами поштового зв`язку 25 травня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи. Відтак, колегія суддів зазначає, що позивач був обізнаний про повернення вперше поданої апеляційної скарги.
05 червня 2026 року до суду надійшла повторна апеляційна скарга на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, яка знову містила відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків щодо іншої особи.
Повторна апеляційна скарга була подана з пропуском строку встановленого КАС України на апеляційне оскарження ухвали, однак не містила клопотання про поновлення такого строку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано апелянту звернутися до суду з заявою про поновлення строку.
Однак, позивач ігноруючи доводи ухвали суду від 05.06.2026 стверджує, що не звертався з апеляційною скаргою 01.06.2026, а подав таку 27.04.2026. Вказане спростовується наявною в матеріалах справи копією конверту Укрпошти, відповідно до трек-номеру 236[телефон приховано] апеляційну скаргу було надіслано до суду саме 01.06.2026, а не 27.04.2026 як стверджує апелянт намагаючись ввести суд в оману.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження є лише такі обставини, які об`єктивно непереборні, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).
Колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно на висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційних скарг без руху, надавалися вичерпні, детальні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту апеляційної скарги, яким така має відповідати та надавався достатній час для усунення таких недоліків апеляційної скарги. Натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.