УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
15 червня 2026 року
м. Київ
справа №520/29085/25
адміністративне провадження №К/990/26545/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 520/29085/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають у відмові позивачу підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.07.2025;
- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за посадою, яку займав ОСОБА_1 на час звільнення - старшина - начальник групи логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 та з обов`язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби відповідно до п.п.1 п.5 Постанови №704 - 40% та премії відповідно до п.п.2 пункту 5 Постанови №704 у розмірі - 525%, виходячи з визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.07.2025 пенсії позивачу.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають у відмові ОСОБА_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.07.2025 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини).
Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача за відповідною посадою станом на 18.06.2025 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262- ХІІ з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2025 року), на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць середні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.07.2025 пенсії ОСОБА_1 . Відмовлено у задоволенні в іншій частині позовних вимог.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
На адресу Верховного Суду 09.06.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Зокрема скаржник наголошує на необхідності формування правового висновку стосовно наявності підстав для виготовлення та направлення до пенсійного органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 18.06.2025 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262- ХІІ з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.07.2025 пенсії позивача.
Також позивач в касаційній скарзі стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах після прийняття правового висновку, відображеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 № 520/5814/24, згідно з яким до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.
Також ОСОБА_1 в касаційній скарзі звертає увагу те, що Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі №520/14547/25 сформував наступний правовий висновок: «Аналізуючи вищенаведені положення Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 сформував правовий висновок про те, що пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню».
На переконання скаржника, потреба у касаційному перегляді цієї справи з метою формування єдиної правозастосовної практики у цій категорії справ обумовлена, передусім, відсутністю єдності у вже сформованій практиці зі спірних питань, та застосуванню правового висновку судами, відображеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 №520/5814/24, а також застосуванню правового висновку судами, відображеного у постанові Верховного Суду від 02.04.2026 №520/14547/25 під час розгляду справ, щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.07.2025 відповідно до примітки 1 Додатку 1 до Постанови №704 в редакції пункту 4 Постанови №704, який діяв на момент прийняття, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу станом на 01.01.2025.
У підсумку ОСОБА_1 вказує на те, що відсутність правового висновку Верховного Суду щодо зазначеного питання, а також необхідність забезпечення єдності судової практики та правильного застосування правового висновку, відображеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 №520/5814/24, а також застосуванню правового висновку судами, відображеного у постанові Верховного Суду від 02.04.2026 №520/14547/25, свідчать про наявність підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини першої статті, що регулює підстави касаційного перегляду судових рішень.
При цьому колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, зокрема у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 та у постанові від 02.04.2026 у справі №520/14547/25 щодо наявності правових підстав для видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є: 1)зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2)висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 3)у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4)як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі зазначена ОСОБА_1 підстава касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення з огляду на положення частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, посилання ОСОБА_1 на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах суперечить вказаній ним підставі касаційного оскарження.
Натомість така підстава передбачена пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, однак позивачем не вказано та не обґрунтовано таку підставу касаційного оскарження.
Колегія суддів також звертає увагу скаржника на вимоги частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Частиною 2 статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху, а особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 328 КАС України із урахуванням роз`яснень, які надані Верховним Судом в цій ухвалі.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 520/29085/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін