УХВАЛА
15 червня 2026 року
м. Київ
справа №9901/281/21
адміністративне провадження №П/9901/281/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., Тацій Л.В. та Чиркіна С.М.,
при секретарі судового засідання Корецькому І.О.,
за участю:
представника позивача Сторожук О.С.,
представника відповідача Мовіле О.С.,
представника третьої особи Ярка О.Ю.,
розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сторожук Олени Сергіївни про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Яна Олександровича від розгляду адміністративної справи №9901/281/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, треті особи - Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021,
ВСТАНОВИВ:
16 липня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до Президента України, в якому позивач просить визнати протиправним, незаконним та скасувати Указ Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту 1 Додатку №1 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 9 вересня 2021 року у справі №9901/281/21 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №9901/281/21 клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сторожук Олени Сергіївни задоволено. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Президента України Службу безпеки та Раду національної безпеки і оборони України.
12 червня 2026 року від представника позивача - адвоката Сторожук Олени Сергіївни надійшла заява про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О.
Вказана заява обґрунтована тим, що представнику позивача лише 11 червня 2026 року з відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, стало відомо про обставини, які, на його думку, викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності головуючого судді Берназюка Я.О. Представник позивача посилається на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України та зазначає, що підставою для відводу є наявність інших обставин, які можуть викликати сумнів у безсторонності судді.
На обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що суддя Берназюк Я.О. входив до складу колегії суддів Верховного Суду під час розгляду справи №9901/425/21 за позовом ТОВ «Пробайк Плюс» до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021 в частині застосування санкцій. При цьому після ухвалення рішення у зазначеній справі суддя Берназюк Я.О. виклав окрему думку, в якій висловив незгоду з висновками більшості суддів щодо правомірності судового контролю за відповідним указом Президента України та можливості його скасування судом.
На переконання представника позивача, зміст окремої думки свідчить про те, що суддею вже сформовано правову позицію щодо питань, які є предметом дослідження і в цій справі, оскільки обидва спори стосуються оскарження одного й того самого Указу Президента України №169/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що у стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді під час подальшого розгляду цієї справи.
З огляду на наведене представник позивача просить відвести суддю Берназюка Я.О. від участі у розгляді справи №9901/281/21.
Вирішуючи заяву представника позивача - адвоката Сторожук Олени Сергіївни про відвід судді Берназюка Я.О., колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з метою запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, міститься висновок про те, що інститут самовідводу (відводу) судді від участі у розгляді конкретної справи є однією з важливих гарантій здійснення правосуддя неупередженим і справедливим судом. Водночас зміст статті 15 Кодексу суддівської етики передбачає як обов`язок судді заявити самовідвід у випадках, прямо передбачених процесуальним законом, так і право судді оцінити інші обставини, які можуть викликати сумнів у його неупередженості або об`єктивності. При цьому необґрунтоване самоусунення судді від розгляду справи так само може порушувати право на справедливий суд.
У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Білух проти України», заява №33949/02, пункт 49; «Fey v. Austria», заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; «Wettstein v. Switzerland», заява №33958/96, пункти 42-43, «Pullar v. United Kingdom», заява №22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Зазначений підхід узгоджується з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, згідно з яким суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо ухвалення неупередженого рішення у справі є неможливим або якщо у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. У пункті 77 Коментарів щодо Бангалорських принципів поведінки суддів (Commentary on the Bangalore Principles of Judicial Conduct) роз`яснено, що «розумний спостерігач» означає об`єктивну та інформовану особу.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як на підставу для відводу судді Берназюка Я.О. представник позивача посилається на те, що під час розгляду справи №9901/425/21 за позовом ТОВ «Пробайк Плюс» до Президента України щодо оскарження того самого Указу Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021 суддя Берназюк Я.О. виклав окрему думку, у якій висловив незгоду з висновками більшості суддів та навів власне бачення меж судового контролю за указами Президента України про введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо застосування санкцій. На думку представника позивача, викладена суддею окрема думка свідчить про сформовану правову позицію щодо питань, які є предметом розгляду і в цій справі, що, на її переконання, породжує обґрунтовані сумніви у його неупередженості та об`єктивності.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Так, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.
Отже, сам по собі факт викладення суддею окремої думки в іншій справі, навіть якщо така справа стосується подібних правовідносин або пов`язана з оскарженням того самого Указу Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021, не свідчить про його упередженість чи заінтересованість у результаті розгляду конкретної справи та не є обставиною, яка об`єктивно викликає сумнів у його безсторонності.
Право судді на окрему думку є однією з процесуальних гарантій незалежності судді та передбачене статтею 34 КАС України. Викладення суддею окремої думки свідчить лише про його незгоду з висновками більшості суддів у конкретній справі та відображає його правове бачення відповідних питань права, однак саме по собі не підтверджує наявності особистої заінтересованості чи упередженого ставлення до учасників іншого судового процесу.
Такий підхід узгоджується з європейськими стандартами щодо якості судових рішень. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (Opinion No. 11 (2008) of the Consultative Council of European Judges (CCJE) on the quality of judicial decisions), пункти 51- 52, зазначено, що у правових системах, де допускається викладення збіжної або окремої думки, така думка відображає повну або часткову незгоду судді з рішенням більшості чи інші підстави, на яких, на його переконання, може або повинно ґрунтуватися рішення суду. Окрема думка може сприяти кращому розумінню судового рішення та розвитку права, за умови що вона є належно обґрунтованою і відображає зважену оцінку суддею фактів і права.
Отже, сам факт викладення суддею окремої думки є процесуально допустимою формою правового аргументування в конкретній справі і не може ототожнюватися з упередженістю судді під час розгляду іншої справи.
Таким чином, наявність у судді сформованого правового підходу до певної категорії спорів або окремих правових питань не свідчить про неможливість об`єктивного та неупередженого розгляду іншої справи. Здійснюючи правосуддя, суддя зобов`язаний оцінювати обставини кожної справи індивідуально, виходячи з установлених фактів та вимог закону, а попереднє висловлення ним правової позиції в іншій справі не може розглядатися як обставина, що виключає його участь у розгляді подібних спорів.
Крім того, заявником не наведено жодних обставин та не надано доказів, які б свідчили про особисту заінтересованість судді Берназюка Я.О. у результаті розгляду цієї справи, наявність будь-яких позапроцесуальних зв`язків зі сторонами спору, проявів упередженого ставлення чи інших фактів, які могли б об`єктивно поставити під сумнів його незалежність та безсторонність.
Тобто наведені представником позивача доводи фактично зводяться до незгоди з правовою позицією судді Берназюка Я.О., викладеною ним в окремій думці в іншій справі, та до припущення про можливий вплив цієї позиції на розгляд цієї справи. Водночас такі обставини не свідчать про існування будь-якої особистої заінтересованості судді у результаті розгляду спору або про наявність об`єктивних підстав сумніватися у його безсторонності.
Відтак сумнів у неупередженості судді у зв`язку з викладенням ним окремої думки та висловленням правової позиції в іншій справі не є чинником, який сам по собі може свідчити про упередженість чи необ`єктивність під час розгляду іншого судового спору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію неупередженості судді та відсутності підстав для відводу у зв`язку з прийняттям суддею рішень або висловленням правових позицій в інших справах висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 14 грудня 2020 року у справі №9901/282/20, від 17 березня 2026 року у справі №240/16050/24, від 01 травня 2026 року у справі №990/126/26, від 21 травня 2026 року у справі №990/197/26 та від 10 червня 2026 року у справі №420/35560/23.
Верховний Суд також наголошує, що підставою для відводу не можуть бути припущення чи суб`єктивні побоювання учасника справи, які не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Заява про відвід має містити конкретні обставини, які свідчать про можливу упередженість судді, та докази на їх підтвердження.
У новітній практиці Європейського суду з прав людини також послідовно підтверджено, що безсторонність суду оцінюється за суб`єктивним та об`єктивним критеріями, а позиція учасника справи щодо наявності сумнівів у безсторонності судді є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можуть такі сумніви вважатися об`єктивно обґрунтованими.
Так, у рішенні у справі «Sytnyk v. Ukraine» (заява № 16497/20, пункти 83- 87, 90- 94) Європейський суд з прав людини наголосив, що у разі наведення доводів щодо можливої відсутності безсторонності судді, які не є явно необґрунтованими, національні суди зобов`язані належним чином їх розглянути та вжити всіх можливих заходів для усунення відповідних сумнівів.
Водночас у рішенні у справі «Jуhannes Baldursson and Birkir Kristinsson v. Iceland» (заяви № 14175/16, 22729/17, 32167/16 та 22720/17, пункти 69- 70, 83- 85) Суд виходив із того, що об`єктивно виправдані сумніви щодо безсторонності судді можуть виникати лише за наявності обставин, які мають безпосередній зв`язок із предметом спору або є настільки вагомими, що здатні поставити під сумнів його неупередженість.
У справах «Mlinareviж v. Croatia» (заява № 24406/21, пункти 26- 28, 31- 33, 37- 43) та «Suren Antonyan v. Armenia» (заява № 20140/23, пункти 132- 143) Європейський суд з прав людини визнавав сумніви заявників об`єктивно обґрунтованими за наявності конкретних особистих, професійних, фінансових або політико-інституційних зв`язків судді чи члена судового органу з учасниками відповідного провадження або особами, які ініціювали це провадження.
Проаналізувавши доводи, наведені у заяві про відвід, колегія суддів доходить висновку, що представником позивача не наведено жодних об`єктивних фактів та не подано належних доказів, які б підтверджували існування обставин, що можуть обґрунтовано викликати сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді Берназюка Я.О. Зокрема, заявник не навів обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, його родинні, майнові, професійні чи інші позапроцесуальні зв`язки з учасниками справи або залежність від будь-кого з них. Відтак заява не містить даних, які б свідчили про порушення гарантій безсторонності судді ані за суб`єктивним критерієм, пов`язаним з особистими переконаннями чи поведінкою судді, ані за об`єктивним критерієм, пов`язаним із наявністю зовнішніх обставин, здатних поставити під сумнів його неупередженість. Натомість доводи заяви фактично ґрунтуються виключно на змісті окремої думки судді, викладеної в іншій справі, яка відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу. За таких обставин наведені заявником сумніви не можуть вважатися об`єктивно обґрунтованими у розумінні статті 6 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.
У зв`язку із цим, колегія суддів вважає заявлений відвід необґрунтованим.
Крім того, колегія суддів враховує особливості порядку вирішення заяви про відвід, визначені статтею 40 КАС України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 40 КАС України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Як убачається з матеріалів справи, заява представника позивача про відвід судді Берназюка Я.О. надійшла до Верховного Суду 12 червня 2026 року, тоді як наступне судове засідання у справі призначене на 15 червня 2026 року.
Отже, заява про відвід надійшла до суду менш ніж за три робочі дні до дати судового засідання, а тому відповідно до вимог абзацу другого частини четвертої статті 40 КАС України не підлягає передачі для вирішення іншому судді.
За таких обставин питання про відвід судді Берназюка Я.О. підлягає вирішенню колегією суддів, яка здійснює розгляд цієї справи, без передачі заяви для визначення іншого судді в порядку, передбаченому статтею 31 КАС України.
Окремо колегія суддів враховує положення частини третьої статті 39 КАС України, відповідно до яких відвід має бути вмотивованим і заявленим у встановлений процесуальним законом строк, а після спливу такого строку - лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо раніше.
Обставини, на які посилається представник позивача, стосуються окремої думки судді, викладеної в іншій справі та розміщеної у відкритому доступі. Водночас заявником не наведено переконливих пояснень, чому про існування та зміст такої окремої думки йому об`єктивно не могло бути відомо раніше. Саме по собі посилання на те, що представнику позивача фактично стало відомо про цю окрему думку лише 11 червня 2026 року, не підтверджує наявності виняткового випадку у розумінні частини третьої статті 39 КАС України.
Враховуючи наведене, а також дійшовши висновку про необґрунтованість доводів заяви про відвід, колегія суддів не вбачає підстав для відведення судді Берназюка Я.О. від участі у розгляді цієї справи.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сторожук Олени Сергіївни про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Яна Олександровича від розгляду адміністративної справи №9901/281/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій
С.М. Чиркін