Постанова № 137455395 у справі № 912/3184/24 від 03.06.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м.Дніпро Справа № 912/3184/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 (суддя Кабакова В.Г. Повне рішення складено 17.04.2025р.) у справі № 912/3184/24

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), вул. Героїв АТО, 92, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50103

до відповідача Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, вул. Незалежності України, буд. 78, смт Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27300

про стягнення 2 565463,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - Інспекція, позивач) звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі - селищна рада, відповідач) про стягнення 2 565 463,50 грн збитків, завданих державі внаслідок засмічення земельних ресурсів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 29.04.2024 по 09.05.2024 Інспекцією проведено планову перевірку дотримання відповідачем делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено наявність на території Олександрівської селищної громади стихійних (несанкціонованих) сміттєзвалищ на шести земельних ділянках (за межами сіл Несваткове, Красносілля, Вищі Верещаки, Михайлівка, Підлісне, Івангород), на яких складуються тверді побутові відходи, що призводить до засмічення та забруднення земель. Розмір шкоди розраховано відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) завдані збитки внаслідок засмічення земельних ресурсів в розмірі 1 628 100,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 537,20 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт засмічення лише однієї земельної ділянки - розташованої за межами населеного пункту с. Несваткове площею 16 200 кв.м, оскільки саме на цій ділянці було відібрано проби ґрунту та встановлено забруднення земель, а саме перевищення гранично-допустимої концентрації забруднюючих речовин та перевищення забруднюючих речовин у порівнянні з контрольною (фоновою) пробою. Суд зазначив, що сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати земельну ділянку засміченою і, відповідно, бути підставою для виникнення обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земельної ділянки, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Щодо інших п`яти земельних ділянок суд встановив, що матеріали перевірки та справи не містять відомостей щодо ґрунтових досліджень, складання актів відбору проб та протоколів вимірювань, які б вказували на те, що засмічення відходами призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Суд послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 03.10.2024 у справі № 922/3877/21.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», з апеляційною скаргою звернулась Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (позивач), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків за засмічення п`яти земельних ділянок (за межами сіл Красносілля, Вищі Верещаки, Михайлівка, Підлісне, Івангород) на загальну суму 937 363,50 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права. Встановивши факт знаходження на території селищної ради несанкціонованих сміттєзвалищ, суд безпідставно звільнив відповідача від обов`язку відшкодувати завдану державі шкоду, оскільки, на думку суду, знаходження на території селищної ради стихійних сміттєзвалищ, на яких складуються різні відходи, не доводить негативного впливу на довкілля та не призводить до забруднення земель.

Інспекція звертає увагу на відмінності між термінами «засмічення» та «забруднення» земель, наведені у Методиці визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди від 27.10.1997 № 171. Забруднення земель відбувається у тому разі, коли певні речовини проникли в ґрунт та призводять до зміни ґрунту, і це потрібно підтвердити лабораторними дослідженнями, тоді як засмічення землі - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів без такого проникнення, що не потребує будь-яких лабораторних досліджень. Відповідно до п. 3.2 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Апелянт зазначає, що виходячи із системного аналізу природоохоронного законодавства, мета цього законодавства - запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище, оскільки будь-яке порушення вимог природоохоронного законодавства може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Поводження з відходами потребує спеціальних методів і засобів, чого не дотримано відповідачем.

На думку Інспекції, суд першої інстанції помилково посилався на висновки Верховного Суду, оскільки наведені судом справи мають відмінності із спірною справою. У наведених судом справах йдеться про розміщення на невеликих земельних ділянках підприємства різних відходів, і в тих справах можливо припустити, що такі відходи не призводять до значного забруднення довкілля. Тоді як у спірній справі йдеться про стихійні (несанкціоновані) сміттєзвалища, на яких складуються різні відходи протягом тривалого часу (роками). Відповідний висновок Верховного Суду про те, що несанкціоновані (стихійні) сміттєзвалища, які необладнані належним чином, на яких складуються різні відходи протягом тривалого часу, не призводять або не можуть призвести до забруднення навколишнього природного середовища, - відсутній. Очевидно, що існування стихійних (несанкціонованих) сміттєзвалищ, які належним чином необладнані, без негативного впливу на навколишнє природне середовище неможливе.

Апелянт посилається на п. 1.6 Роз`яснення Вищого Арбітражного Суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 та на постанову Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 922/1699/15, зазначаючи, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника. Позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки - відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина.

Інспекція стверджує, що в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у засміченні землі; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; сама шкода; вина, що полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства. Акт перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення, на що вказано у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19.

Крім того, апелянт зазначає, що голову сільської ради притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП у вигляді штрафу, постанова не оскаржена, штраф сплачено у повному обсязі. Виходячи зі змісту постанови, особу визнано винною саме у засміченні земельних ресурсів, тобто постанова містить повне розкриття об`єктивної сторони правопорушення та є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Апелянт також посилається на ст. 236 ГПК України, зазначаючи, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, та на ст. 13 Конституції України, ст. 56 Закону України «Про охорону земель», відповідно до яких шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/3184/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 у справі № 912/3184/24 (суддя Кабакова В.Г.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

19.05.2025р. матеріали справи № 912/3184/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів оплати судового збору у сумі 46178,33 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 у справі № 912/3184/24 (суддя Кабакова В.Г.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.01.2026 об 12:00 годин.

20.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026 відкладено розгляд справи до 02.06.2026 на 10:30 год.

02.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 заяву представника Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні 02.06.2026 колегія суддів перейшла до стадії ухвалення судового рішення. Оголошення вступної та резолютивної частини якого відбудеться 03.06.2026р. об 09:30 год.

В судове засідання призначеному на 03.06.2026 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.

До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

03.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

У період з 29.04.2024 по 09.05.2024 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) проводилася планова перевірка в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області.

Перевіркою встановлено, серед інших порушень, що на території Олександрівської селищної громади знаходяться стихійні (несанкціоновані) сміттєзвалища на яких складуються різні відходи (побутові, будівельні тощо), що призводить до засмічення та забруднення земель.

За результатом перевірки складено акт від 09.05.2024.

З метою усунення виявлених порушень селищній раді надано відповідну вимогу від 14.05.2024.

За вказані правопорушення голову селищної ради притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн (постанова від 09.05.2024). Штраф сплачено добровільно у повному обсязі.

Під час перевірки здійснено виїзди, зокрема, на:

- Сміттєзвалище, розташоване за межами села Несваткове Несватківського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.970068°, 32.178422°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 16200 м2 h-1,5 м (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, розташоване за межами села Красносілля Красносільського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.883513°, 32.439087°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3600 м2 , h- 1м. (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Вищі Верещаки Вищеверещаківського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.984515°, 32.431906°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 700 м2, h-1,5 (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Михайлівка Михайлівського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.852268°,32.402907°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3162 м2, h-0,7м; (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Підлісне, Підлісненського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.778435°, 32.270560°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 1810 м2, h-0,8м) (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, розташоване за межами с. Івангород Івангородського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.904132°, 32.242334°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 88 м2, h-0,3м; (план-схема додається).

Вимірювання площ засмічених (забруднених) земельних ділянок проводилось рулеткою вимірювальною Р 10 зав. №7. (Свідоцтво про повірку №640-М від 06 липня 2023, чинне до 06 липня 2024 року), про що зазначено в Акті.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Несваткове, площею 16200 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 1 628 100,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами с. Красносілля, площею 3600 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 361 800,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Вищі Верещаки, площею 700 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 70 350,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Михайлівка, площею 3162 м 2 , завдано шкоду державі в розмірі 317 781,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Підлісне, площею 1810 м 2 , завдано шкоду державі в розмірі 181 905,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту села Івангород, площею 88 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 5 527,50 грн.

Загальна сума шкоди, внаслідок засмічення земельних ресурсів становить 2 565 463,50 грн.

На земельній ділянці, розташованій за межами с. Несваткове, відібрано проби ґрунту та встановлено забруднення земель, а саме перевищення гранично-допустимої концентрації (ГДК) забруднюючих речовин та перевищення забруднюючих речовин у порівнянні з контрольною (фоновою) пробою): фосфор (рухомі форми); хлориди; щільний залишок; амоній; нітрати. (протокол №29-24 вимірювань складу та властивостей ґрунтів від « 13» травня 2024 року.

В акті зазначено, що селищною радою не розроблено та не затверджено місцеві плани управління відходами. Не створено систему управління побутовими відходами. Не визначено суб`єктів господарювання, які здійснюють відновлення та видалення побутових відходів. Не здійснено організацію роздільного збирання побутових відходів згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Рішенням міської ради не визначено Адміністратора послуги з управління побутовими відходами. Не організовано роботу пунктів роздільного збирання побутових відходів, не забезпечено у повному обсязі ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ.

Олександрівською селищною радою не проведено конкурс на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів відповідно до ПКМУ від 25.08.2023 №918 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів».

Олександрівською селищною радою не утворено постійну діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами та не затверджено її склад відповідним рішенням.

Олександрівською селищною радою не забезпечено виконання делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо:

здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами (підпункт 71 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами; (підпункт 12 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, як зазначено в акті, розташовані на території селищної ради місця розміщення відходів: (6,0 км від смт. Олександрівка, 6,0 км від с. Вищі Верещаки, 0,5 км від с. Голикове, 0,5 км від с. Івангород, 0,35 км від с. Красносілля, 0,5 км від с. Підлісне, 0,5 км від с. Розумівка, 0,5 км від с. Соснівка, 0,5 км від с. Триліси, 0,52 км від с. Цвітне, 1,5 км від с. Ясинове, 2,4 км від с. Несваткове, 0,92 км від с. Бовтишка, 0,25 км від с. Букварка, 2,0 км від с. Михайлівка, 1,0 км від с. Родниківка, смт Єлизаветградка, які експлуатуються,) не відповідають вимогам природоохоронного законодавства.

Олександрівською селищною радою не організовано створення полігонів для їх захоронення відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування.».

Проекти сміттєзвалищ з включенням до них санітарно-технічного паспорту не розроблено, що є порушенням п. 1.8. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Також відсутні Правила технічної експлуатації полігонів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами».

На в`їзді до сміттєзвалищ відсутня наступна інформація: назва сміттєзвалища, рік введення в експлуатацію, режим роботи сміттєзвалища, види відходів, що приймаються сміттєзвалищем, тарифи на надання послуг із захоронення ТПВ, найменування структури, що здійснює його охорону, що є порушенням п. 2.1. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Відсутні контрольно-пропускні пункти з обладнанням автомобільними вагами для обліку кількості відходів, що надходять на сміттєзвалища, що є порушенням п. 2.2. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Під`їздні шляхи до сміттєзвалищ не асфальтовані. Межі в натурі не винесені, бетонована огорожа відсутня, при в`їзді на сміттєзвалища не встановлені шлагбауми, що є порушенням п. 2.4. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Сміттєзвалища ТПВ не оснащені системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, що є порушенням п. 5.11 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Територія сміттєзвалищ не обмежена нагірними канавами для запобігання витіканню за межі сміттєзвалища забруднених поверхневих вод, що є порушенням п. 5.9. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Контроль за станом підземних вод на території сміттєзвалищ не здійснюється (спостережні свердловини відсутні), що є порушенням п. 5.10 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

В місцях розміщення відходів не забезпечується: захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами».

Інспекцією пред`явлено селищній раді відповідні претензії про відшкодування завданої шкоди. Однак відповіді не отримано, а шкоду не відшкодовано.

Тому, Інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення з Олександрівської селищної ради завданої шкоди.

Відповідач вимоги заперечив з тих підстав, що наказ Державної екологічної інспекції України № 159 від 05.12.2023 "Про затвердження Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році" виданий з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану".

А Позивач при здійсненні перевірки Олександрівської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, не міг застосовувати та керуватися нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який не розповсюджується на органи місцевого самоврядування, а положення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", надаючи повноваження органам Держекоінспекції на проведення перевірок щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, не визначають спосіб та порядок здійснення перевірок органів місцевого самоврядування.

Також позивачем не підтверджено нормативно-грошову оцінку землі.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскрарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення шкоди, внаслідок засмічення земельних ресурсів :

- земельної ділянки, розташованої за межами с. Красносілля, площею 3600 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 361 800,00 грн;

- земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Вищі Верещаки, площею 700 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 70 350,00 грн;

- земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Михайлівка, площею 3162 м 2 , завдано шкоду державі в розмірі 317 781,00 грн;

- земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Підлісне, площею 1810 м 2 , завдано шкоду державі в розмірі 181 905,00 грн

- земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту села Івангород, площею 88 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 5 527,50 грн, всього у розмірі 937 363,5 грн з заявлених до стягнення 2 565 463,50 грн.

Рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 1 628 100,00 грн шкоди, завданої засміченням земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Несваткове, площею 16200 м2 сторонами не оспорюється.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: у період з 29.04.2024 по 09.05.2024 Інспекцією проведено планову перевірку дотримання Олександрівською селищною радою делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 09.05.2024 в якому зазначено, що на території Олександрівськяк розташовані на території селищної ради місця розміщення відходів: (6,0 км від смт. Олександрівка, 6,0 км від с. Вищі Верещаки, 0,5 км від с. Голикове, 0,5 км від с. Івангород, 0,35 км від с. Красносілля, 0,5 км від с. Підлісне, 0,5 км від с. Розумівка, 0,5 км від с. Соснівка, 0,5 км від с. Триліси, 0,52 км від с. Цвітне, 1,5 км від с. Ясинове, 2,4 км від с. Несваткове, 0,92 км від с. Бовтишка, 0,25 км від с. Букварка, 2,0 км від с. Михайлівка, 1,0 км від с. Родниківка, смт Єлизаветградка, які експлуатуються,) не відповідають вимогам природоохоронного законодавстваої селищної громади виявлено стихійні (несанкціоновані) сміттєзвалища на шести земельних ділянках за межами сіл Несваткове, Красносілля, Вищі Верещаки, Михайлівка, Підлісне, Івангород, на яких складуються тверді побутові відходи; Олександрівською селищною радою не організовано створення полігонів для їх захоронення відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування.». Проекти сміттєзвалищ з включенням до них санітарно-технічного паспорту не розроблено, що є порушенням п. 1.8. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435. Також відсутні Правила технічної експлуатації полігонів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами». На в`їзді до сміттєзвалищ відсутня наступна інформація: назва сміттєзвалища, рік введення в експлуатацію, режим роботи сміттєзвалища, види відходів, що приймаються сміттєзвалищем, тарифи на надання послуг із захоронення ТПВ, найменування структури, що здійснює його охорону, що є порушенням п. 2.1. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435. Відсутні контрольно-пропускні пункти з обладнанням автомобільними вагами для обліку кількості відходів, що надходять на сміттєзвалища, що є порушенням п. 2.2. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435. Під`їздні шляхи до сміттєзвалищ не асфальтовані. Межі в натурі не винесені, бетонована огорожа відсутня, при в`їзді на сміттєзвалища не встановлені шлагбауми, що є порушенням п. 2.4. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435. Сміттєзвалища ТПВ не оснащені системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, що є порушенням п. 5.11 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435. Територія сміттєзвалищ не обмежена нагірними канавами для запобігання витіканню за межі сміттєзвалища забруднених поверхневих вод, що є порушенням п. 5.9. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435. Контроль за станом підземних вод на території сміттєзвалищ не здійснюється (спостережні свердловини відсутні), що є порушенням п. 5.10 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435. В місцях розміщення відходів не забезпечується: захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами».

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів зауважує, що як засмічення території земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Несваткове, площею 16200 м2 щодо якої судом першої інстанції встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 1 628 100,00 грн шкоди , так і засмічення земельних ділянок, розташованих за межами с. Красносілля, площею 3600 м2 , за межами населеного пункту с. Вищі Верещаки, площею 700 м2 , за межами населеного пункту с. Михайлівка, площею 3162 м 2 , за межами населеного пункту с. Підлісне, площею 1810 м 2 , за межами населеного пункту села Івангород, площею 88 м2 щодо яких відмовлено в задоволені позовних вимог у розмірі 937 363,5 грн шкоди завданої навколишньому середовищу встановлені Актом №39/9.1-3.3-3.4-3.5-5.2-8/24 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 19-32).

Відповідно до частин 1,3,4,6,9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті;

8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

4. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

6. До відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

9. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Колегія суддів зауважує, що відповідач не скористався правом недати відзив на позовну заяву, обмежившись лише поданням письмових пояснень за текстом яких : « … Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» (далі - Постанова) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

А в Претензіях Позивача до Олександрівської селищної ради про відшкодування шкоди, яка заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами, зазначено, що саме при провнеденні планової перевірки (які заборонені Постановою) дотримання Олександрівською селищною радою делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, було встановлено факт засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами.

Водночас, згідно з пунктом 2 Постанови протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах, за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України.

Таким чином, наявність загрози негативного впливу має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам. В наказі Державної екологічної інспекції України №159 від 05.12.2023 року та в акті перевірки Позивача не зазначено, які саме наявні загрози спонукали до проведення такої перевірки Олександрівської селищної ради на предмет виконання делеговоних повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що наказ Державної екологічної інспекції України №159 від 05.12.2023 року «Про затвердження Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році» виданий з порушеннями вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану».

2. Більше того, Позивач повинен був діяти у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією Укрїани та законами України, але контроль за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади можливий тільки у вигляді дослідження та аналізу актів, прийнятих органом місцевого самоврядування з питання здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Контроль територіальним органом цетрального органу виконавчої влади (Позивачем), проводиться не тільки шляхом аналізу актів органів місцевого самоврядування, а й відповідно до повноважень та у порядку, визначеному законодавством у разі здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності, але Олександрівська селищна рада не є суб`єктом господарювання.

Таким чином, Позивач при здійсненні перевірки Олександрівської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, не міг застосовувати та керуватися нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який не розповсюджується на органи місцевого самоврядування, а положення Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», надаючи повноваження органам Держекоінспекції на проведення перевірок щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, не визначають спосіб та порядок здійснення перевірок органів місцевого самоврядування.

Всупереч законодавчим нормам, акт перевірки, що був складений Позивачем, не містить інформацію та факти дослідження чи аналізу Позивачем актів, прийнятих Олександрівською селищною радою з питання здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Тому вважаємо, що претензії Позивача про відшкодування шкоди, яка заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами, до Олександрівської селищної ради є безпідставними, а позов Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області - поданий як до неналежного відповідача…».

При цьому, Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, не скористалася правом заперечити доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … Під час перевірки здійснено виїзди, зокрема, на: - Сміттєзвалище, розташоване за межами села Несваткове Несватківського старостинського округу.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 16200 м2 h-1,5 м.

- Сміттєзвалище, розташоване за межами села Красносілля Красносільського старостинського округу.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3600 м2 , h- 1м.

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Вищі Верещаки Вищеверещаківського старостинського округу.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 700 м2, h-1,5.

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Михайлівка Михайлівського старостинського округу.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3162 м2, h-0,7м;

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Підлісне, Підлісненського старостинського округу.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 1810 м2, h-0,8м).

- Сміттєзвалище, розташоване за межами с. Івангород Івангородського старостинського округу.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 88 м2, h-0,3м;

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Несваткове, площею 16200 м2, завдано шкоду державі в розмірі 1 628 100,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами с. Красносілля, площею 3600 м2, завдано шкоду державі в розмірі 361 800,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Вищі Верещаки, площею 700 м2, завдано шкоду державі в розмірі 70 350,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Михайлівка, площею 3162 м2, завдано шкоду державі в розмірі 317 781,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Підлісне, площею 1810 м2, завдано шкоду державі в розмірі 181 905,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту села Івангород, площею 88 м2, завдано шкоду державі в розмірі 5 527,50 грн.

Загальна сума шкоди, внаслідок засмічення земельних ресурсів становить 2 565 463,50 грн…» шляхом надання відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що Відповідач в порядку частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права заперечувати проти тверджень позивача про те, що : « .. У період з 29.04.2024 по 09.05.2024 р. Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) проводилася планова перевірка в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області.

Перевіркою встановлено, серед інших порушень, що на території Олександрівської селищної громади знаходяться стихійні (несанкціоновані) сміттєзвалища на яких складуються різні відходи (побутові, будівельні тощо), що призводить до засмічення та забруднення земель.

За результатом перевірки складено акт від 09.05.2024.

З метою усунення виявлених порушень селищній раді надану відповідну вимогу від 14.05.2024.

За вказані правопорушення голову селищної ради притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (постанова від 09.05.2024). Штраф сплачено добровільно у повному обсязі.

Під час перевірки здійснено виїзди, зокрема, на:

- Сміттєзвалище, розташоване за межами села Несваткове Несватківського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.970068°, 32.178422°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 16200 м2 h-1,5 м (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, розташоване за межами села Красносілля Красносільського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.883513°, 32.439087°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3600 м2 , h- 1м. (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Вищі Верещаки Вищеверещаківського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.984515°, 32.431906°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 700 м2, h-1,5 (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Михайлівка Михайлівського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.852268°,32.402907°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3162 м2, ^0,7м; (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Підлісне, Підлісненського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.778435°, 32.270560°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.

Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 1810 м2, ^0,8м) (план-схема додається).

- Сміттєзвалище, розташоване за межами с. Івангород Івангородського старостинського округу з географічною прив`язкою об`єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.904132°, 32.242334°.

Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.

На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 88 м2, ^0,3м; (план-схема додається).

Вимірювання площ засмічених (забруднених) земельних ділянок проводилось рулеткою вимірювальною Р 10 зав. №7. (Свідоцтво про повірку №640-М від 06 липня 2023, чинне до 06 липня 2024 року).

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Несваткове, площею 16200 м2, завдано шкоду державі в розмірі 1 628 100,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами с. Красносілля, площею 3600 м2, завдано шкоду державі в розмірі 361 800,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Вищі Верещаки, площею 700м2, завдано шкоду державі в розмірі 70 350,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Михайлівка, площею 3162 м2, завдано шкоду державі в розмірі 317 781,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту с. Підлісне, площею 1810 м2, завдано шкоду державі в розмірі 181 905,00 грн.

Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташована за межами населеного пункту села Івангород, площею 88 м2, завдано шкоду державі в розмірі 5 527,50 грн.

Загальна сума шкоди, внаслідок засмічення земельних ресурсів становить 2 565 463,50 грн.

(Також сліД зазначити, що, зокрема, на земельній Ділянці, розташована за межами с. Несваткове, віДібрано проби ґрунту та встановлено забруДнення земель, а саме перевищення гранично-Допустимої концентрації (ГДК) забруДнюючих речовин та перевищення забруДнюючих речовин у порівнянні з контрольною (фоновою) пробою): фосфор (рухомі форми); хлориДи; щільний залишок; амоній; нітрати. (протокол №29-24 вимірювань склаДу та властивостей ґрунтів віД « 13» травня 2024 р.).

Тобто, засмічення віДповіДних земель призвело До забруДнення земель.)

Селищною радою не розроблено та не затверджено місцеві плани управління відходами. Не створено систему управління побутовими відходами. Не визначено суб`єктів господарювання, які здійснюють відновлення та видалення побутових відходів. Не здійснено організацію роздільного збирання побутових відходів згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Рішенням міської ради не визначено Адміністратора послуги з управління побутовими відходами. Не організовано роботу пунктів роздільного збирання побутових відходів, не забезпечено у повному обсязі ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ.

Олександрівською селищною радою не проведено конкурс на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів відповідно до ПКМУ від 25.08.2023 №918 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів».

Олександрівською селищною радою не утворено постійну діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами та не затверджено її склад відповідним рішенням.

Олександрівською селищною радою не забезпечено виконання делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо:

здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами (підпункт 71 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами; (підпункт 12 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, розташовані на території селищної ради місця розміщення відходів:

(6,0 км від смт. Олександрівка, 6,0 км від с. Вищі Верещаки, 0,5 км від с. Голикове, 0,5 км від с. Івангород, 0,35 км від с. Красносілля, 0,5 км від с. Підлісне, 0,5 км від с. Розумівка, 0,5 км від с. Соснівка, 0,5 км від с. Триліси, 0,52 км від с. Цвітне, 1,5 км від с. Ясинове, 2,4 км від с. Несваткове, 0,92 км від с. Бовтишка, 0,25 км від с. Букварка, 2,0 км від с. Михайлівка, 1,0 км від с. Родниківка, смт Єлизаветградка, які експлуатуються,) не відповідають вимогам природоохоронного законодавства.

Олександрівською селищною радою не організовано створення полігонів для їх захоронення відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування.».

Проекти сміттєзвалищ з включенням до них санітарно-технічного паспорту не розроблено, що є порушенням п. 1.8. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.?

Також відсутні Правила технічної експлуатації полігонів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами».

На в`їзді до сміттєзвалищ відсутня наступна інформація: назва сміттєзвалища, рік введення в експлуатацію, режим роботи сміттєзвалища, види відходів, що приймаються сміттєзвалищем, тарифи на надання послуг із захоронення ТПВ, найменування структури, що здійснює його охорону, що є порушенням п. 2.1. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Відсутні контрольно-пропускні пункти з обладнанням автомобільними вагами для обліку кількості відходів, що надходять на сміттєзвалища, що є порушенням п. 2.2. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Під`їздні шляхи до сміттєзвалищ не асфальтовані. Межі в натурі не винесені, бетонована огорожа відсутня, при в`їзді на сміттєзвалища не встановлені шлагбауми, що є порушенням п. 2.4. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Сміттєзвалища ТПВ не оснащені системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, що є порушенням п. 5.11 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Територія сміттєзвалищ не обмежена нагірними канавами для запобігання витіканню за межі сміттєзвалища забруднених поверхневих вод, що є порушенням п. 5.9. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

Контроль за станом підземних вод на території сміттєзвалищ не здійснюється (спостережні свердловини відсутні), що є порушенням п. 5.10 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.

В місцях розміщення відходів не забезпечується: захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами».

Інспекцією пред`явлено селищній раді відповідні претензії про відшкодування завданої шкоди. Однак відповіді не отримано, а шкоду не відшкодовано.

Тому, Інспекція звертається до суду з позовом про стягнення з Олександрівської селищної ради завданої шкоди.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 № 149, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 р. за № 285/2725, затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності (п. 1.2).

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів…».

Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону земель", Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

Згідно зі статтею 46 Закону України "Про охорону земель" розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Частиною сьомою статті 33 Закону України "Про відходи" унормовано, зокрема, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина перша). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина четверта).

Частиною першою статті 69 цього Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності, встановлює Методика.

У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (пункт 3.1);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2);

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3).

Відповідно до пункту 3.4 Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Пунктами 3.5, 3.5.1 Методики визначено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

У пункті 5.5.1 Методики визначено, що грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду виснує, що відповідно до норм природоохоронного законодавства, зокрема Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до пункту 3.3 Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 18 лютого 2025 року у справі № 921/166/24.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 у справі № 912/3184/24, відповідно скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви у сумі 30 786,50грн., та за подання апеляційної скарги у сумі 46 178,33 грн. колегія суддів покладає на відповідача, як на особу, проти якої ухвалено судове рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 у справі № 912/3184/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2025 у справі № 912/3184/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків за засмічення п`яти земельних ділянок (за межами сіл Красносілля, Вищі Верещаки, Михайлівка, Підлісне, Івангород) на загальну суму 937 363,50 грн. - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, селище міського типу Олександрівка, вул. Незалежності України, буд. 78, ЄДРПОУ 04364035) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, м. Кривий Ріг, вул. Героів АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118) за реквізитами (рахунок [рахунок приховано], отримувач коштів ГУК у Кіровоградській області/тг селище Олександрівка, код ЄДРПОУ 37918230, код класифікації доходів бюджету 24062100 ГУДКСУ у Кіровоградській області (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності)), завдані збитки внаслідок засмічення земельних ресурсів в розмірі 2 565 463,50 грн.

Стягнути з Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, селище міського типу Олександрівка, вул. Незалежності України, буд. 78, ЄДРПОУ 04364035) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, м. Кривий Ріг, вул. Героів АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 30 786,50грн., та за подання апеляційної скарги у сумі 46 178,33 грн..

Видачу відповідних наказів з урахуванням реквізитів доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 17.06.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус