Судові рішення

Ухвала № 137456319 у справі № 911/1761/26 від 17.06.2026

Ухвала від 17.06.2026 у господарській справі № 911/1761/26 (категорія «Повернення безпідставно набутого майна (коштів)»). Суд: Господарський суд Київської області, суддя Сокуренко Л.В.

Справа№ 911/1761/26
СудГосподарський суд Київської області
СуддяСокуренко Л.В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПовернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата ухвалення17.06.2026
Надійшло до реєстру17.06.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/137456319

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1761/26

Суддя Сокуренко Л.В., розглянувши

позовну заяву Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про стягнення 54 822,27 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення 54 822,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилається на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2016 у справі № 910/22374/14 року первісний позов комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задоволено частково: стягнуто з Малого приватного підприємства «Гетьман» грошові кошти 50 767,82 грн. - заборгованості за фактичне користування нежилими приміщеннями, 1 962,85 грн. - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 272,25 грн. 3 % річних та 1 819,35 грн. - судового збору; в задоволенні зустрічного позову Малого приватного підприємства «Гетьман» до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення 166 848,00 грн. відмовлено.

На виконання рішення від 13.04.2016 року Господарським судом м. Києва було видано наказ від 04.05.2016 № 910/22374/14.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» він направив до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у Київській області (нині - Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) на примусове виконання оригінал наказу Господарського суду м. Києва від 04.05.2016 № 910/22374/14 про стягнення з МПП «Гетьман» грошових коштів у загальному розмірі 54 822,27 грн.

Позивач стверджує, що постановою старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - орган ДВС, відповідач) Федорчука Микити Федоровича від 12.12.2023 виконавче провадження ВП № 51645541 було закінчено. Постанова органу ДВС від 12.12.2023 винесена відповідно до п. 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивована тим, що «вимоги виконавчого документа виконані фактично та в повному обсязі. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто».

Однак, позивач стверджує, що з часу направлення наказу Господарського суду м. Києва від 04.05.2016 № 910/22374/14 на примусове виконання (з липня 2016 року) і по теперішній час грошові кошти, що підлягають стягненню за вказаним виконавчим документом, не отримував на свій рахунок ні від боржника, ні від органу ДВС. Враховуючи наведене, позивач змушений був звернутись до суду із скаргою на дії органу ДВС.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2025, зміненою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026, скаргу позивача було задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Ірпінського відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження ВП № 51645541 від 12.12.2023. Постановою Верховного Суду від 29.04.2026 постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 залишена без змін.

Крім того, Верховний Суд прийшов до висновків скерувати до Міністерства юстиції України окрему ухвалу від 29.04.2026 задля забезпечення повного виконання виконавчого документа у справі № 910/22374/14, організації належного реагування на виявлені порушення та недоліки в роботі Органу ДВС, а також вжиття організаційних та інших передбачених законодавством заходів, спрямованих на їх усунення та недопущення у майбутньому.

Проте, позивач зазначає, що станом на теперішній час грошові кошти, що підлягають стягненню згідно наказу Господарського суду м. Києва від 04.05.2016 № 910/22374/14, позивач так і не отримав на свій рахунок ні від боржника, ні від відповідача.

Зі місту позовної заяви вбачається, що у листі від 08.12.2025 № 10984 Орган ДВС повідомив, що грошові кошти в сумі 54 822,27 грн. (сплачені відповідачем в рахунок виконання судового рішення у справі № 910/22374/14) залишились на депозитному рахунку відділу та 09.12.2024 були перераховані до Державного бюджету України.

Позивач вважає, що у вищевказаних постановах судів апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що державний виконавець не виконав усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, зокрема, щодо перерахування на рахунки Стягувача списаних з рахунків Боржника коштів, безпідставно перерахував кошти до Державного бюджету.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про усунення недоліків та заяви про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій;

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Як вище зазначено судом, предметом спору у даній справі є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 54 822,27 грн, суми, яку на думку позивача орган ДВС безпідставно перерахував у Державний бюджет України в межах виконавчого провадження, у якому позивач має статус стягувача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи наведене, державна виконавча служба є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між нею та заявником - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення виконавчих дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 383/1263/21 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 820/3534/17, від 26.02.2020 по справі № 304/284/18, від 07.07.2020 по справі № 438/610/14-ц.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що спір у даній справі виник через неправомірні дії відповідача, які він вчинив під час здійснення своїх владних управлінських функцій, а саме під час здійснення виконавчого провадження з виконання судового рішення по справі № 910/22374/14.

Отже, спір у цій справі підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Водночас, суд на виконання положень частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України роз`яснює позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» у відкритті провадження у справі.

2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявникові Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація».

3. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.07.2026 Ухвала № 138139750 Господарський суд Київської області