УХВАЛА
16 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/9275/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма "Абад"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного суду від 21.04.2026 у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок"
до Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма "Абад"
про стягнення 424 629, 51 грн,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма "Абад" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/9275/22 таким, що не підлягає виконанню.
Приватне підприємство Виробничо-торгівельна фірма "Абад" не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, 26.05.2026 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким визнати наказ Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року у справі № 910/9275/22 таким, що не підлягає виконанню.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9275/22, зазначаючи про таке.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Тобто вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечення сталості судової практики, а не можливості проведення "розгляду заради розгляду".
За змістом частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до таких належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Ухвала суду першої інстанції про визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 23 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма "Абад" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного суду від 21.04.2026 у справі № 910/9275/22.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 287, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма "Абад" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного суду від 21.04.2026у справі № 910/9275/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ