УХВАЛА
17 червня 2026 року
м. Київ
справа № 552/2398/25
провадження № 61-8008ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2026 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 06 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі - АТ «ОГС «Полтавагаз») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «ОГС «Полтавагаз» про захист прав споживачів.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 травня 2026 року, позовні вимоги АТ «ОГС «Полтавагаз» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Полтавагаз» 4 134,08 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 березня 2024 року по 01 березня 2025 року, інфляційні втрати позивача у зв`язку
з порушенням строків оплати послуг у сумі 330,07 грн, 3 % річних у сумі 76,34 грн, а всього стягнути 4 540,49 грн.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «ОГС «Полтавагаз» про захист прав споживачів відмовлено.
Компенсовано за рахунок держави у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку АТ «ОГС «Полтавагаз» судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 у розмірі 3 028,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «ОГС «Полтавагаз» про захист прав споживачів віднесено за рахунок держави.
11 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду
м. Полтави від 21 січня 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 06 травня 2026 року (надійшла до суду 15 червня 2026 року), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий судовий розгляд.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У постанові Полтавського апеляційного суду від 06 травня 2026 року вказано, що повний текст постанови виготовлено 06 травня 2026 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 05 червня 2026 року (п`ятниця).
Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 11 червня 2026 року, тобто з порушенням строку подачі касаційної скарги.
У касаційній скарзі заявник не порушує питання поновлення строку подачі касаційної скарги та не надає доказів дати отримання копії оскаржуваної постанови.
Оскільки заявником не заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надано відповідних доказів дати отримання копії оскаржуваної постанови, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідного клопотання та доказів.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Також, заявником порушено вимоги пункту першого частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказана назва суду, до якого подається касаційна скарга.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції
у цивільних справах є Верховний Суд.
У касаційній скарзі заявником вказано, що касаційна скарга подається до «Касаційного цивільного суду України».
Також, у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України
у касаційній скарзі відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника або номер паспорту.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У касаційній скарзі порушено вимоги пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), оскільки у касаційній скарзі не зазначено адресу відповідача - АТ «ОГС «Полтавагаз».
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2026 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 травня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць