Справа № 333/4277/25
провадження №2/333/215/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2026 м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
позивачки: ОСОБА_1
представника позивача - адвоката: Сердюка Р.В..
відповідачки: ОСОБА_2
представника відповідача: Железняка В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, матеріали по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Сердюк Романа Вікторович, до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, який обґрунтований наступним.
20.09.1961 р. Сталінським бюро ЗАГС м.Запоріжжя зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які приходяться батьками позивачу. У вказаному шлюбі народилося двоє дітей, син і донька, вона ж позивач, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , яка у шлюбі взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , брат позивачки ОСОБА_7 . На час смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , брат позивача перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .
Позивач разом з батьками проживала у кооперативній квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,7кв., в тому числі житловою площею 27,1кв.м. та підсобною площею 13,6кв.м. В 1981 року батьки позивача повністю виплатили вартість кооперативної квартири. Вказане підтверджується довідкою ЖСК «Битовик-2» про повну виплату паю від 04.06.1992 р. За вище наведеного, батьки позивача стали власниками спірної квартири. Реєстрація права власності була здійснена на ім`я батька позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 . Заяви про прийняття спадщини за законом по його смерті подали дружина, та донька з сином. Враховуючи 1/2ч. дружини у спільній сумісній власності подружжя на спірну квартиру, до складу спадщини чоловіка ввійшла інша 1/2 ч. (або 3/6ч.). Відповідно, частки квартири розділилися наступним чином. Діти успадкували: 1/6ч. донька, 1/6ч. син. У дружини, яка пережила 4/6ч., в тому числі 1/6ч. спадщина після чоловіка та 1/2ч. (або 3/6ч.) у спільній власності подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_8 . По її смерті заведена спадкова справа у приватного нотаріуса Нарохи Ольги Василівни. За життя ОСОБА_9 залишила заповіт, згідно якого, вся належну їй 4/6 частину квартири(1/6 ч. спадщина після чоловіка та 1/2 ч. (або 3/6ч.) у сумісній власності подружжя), вона заповіла позивачці.
З врахуванням 1/6ч. позивача, яку вона теж успадкувала після батька та 4/6ч. успадковані по заповіту матері, позивачу наразі належить 5/6ч. спірної квартири. Інша 1/6ч. належить її брату ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті брата, його частка перейшла у власність його дружини, тобто відповідача у даній справі
17.12.2019р. та повторно 27.01.2020р. позивач звернулася до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, з заявами про видачу свідоцтва на спадщину по смерті матері. Позивач просила видати їй свідоцтво на 1/6ч. квартири, яка відповідала її частці у спадщині батька. Посилалася на належність матері половини спірної квартири у сумісній власності подружжя (1/2ч. або 3/6ч.) та розділ половини батька між трьома спадкоємцями (дружина, донька і син) у рівних частках, тобто по 1/6 ч. у кожного. У відповідь на звернення позивача Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, спочатку надала Відповідь на заяву від 26.12.2019 року №2413/02-14. У відповіді зазначено, наступне: «У зв`язку з тим, що дружина спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та за життя не звернулась із заявою до Шостої запорізької нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, видати свідоцтво на право на власності на 1/2 частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не є можливим. З вищевказаних підстав позивачці в подальшому було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину у вигляді частки на дану квартиру.
На підставі вищевказаного позивач просила визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 ) право приватної власності на 5/6ч. (п`ять шостих часток) квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,7кв., в тому числі житловою площею 27,1кв.м. та підсобною площею 13,6 кв.м.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.02.2026 р. закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті.
15.04.2026 р. від сторін на адресу суду надійшла заява про затвердження мирової угоди, укладеної 14.04.2026 р. між ними на підставі взаємних поступок мирової угоди, та закриття провадження у справі.
Відповідно до змісту укладеної між сторонами мирової угоди, Сторони стверджують та визнають наступне:
1. Подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , перебуваючи з 20.09.1961р. у шлюбі, набули у спільну сумісну власність подружжя, кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (надалі, квартира). Частки подружжя (співвласників) рівні, по 1/2ч. (або 3/6), у кожного. Пай повністю виплачений у 1981 р., що підтверджено довідкою від 04.06.1992р.
2. По смерті ОСОБА_3 , Шоста запорізька державна нотаріальна контора завела спадкову справу №178/21015. До складу спадкового майна ввійшла 1/2ч. (або 3/6ч.) квартири набутої у шлюбі. Заяви про прийняття спадщини подали його дружина ОСОБА_8 , донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_6 . Кожний трьох спадкоємців успадкував по 1/6 квартири. Спадкоємці свідоцтва про право власності на спадщину за законом, не отримали. Дружина померлого свідоцтво на 1/2ч. (або 3/6) квартири у спільному майні подружжя, не отримала. Дружина та син померли. Постановою нотаріуса Шостої ЗДНК від 06.02.2020р., позивачу ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва на 1/64. квартири по смерті батька.
3. По смерті ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Нарохою Ольгою Василівною, заведена спадкова справа №95/2019. До складу спадкового майна ввійшла 1/6 квартири успадкована нею після чоловіка та 1/2ч. (або 3/6) управі спільного майна подружжя, разом 2/34. (або 4/6). Спадщину за заповітом від 21.03.2018р., по її смерті прийняла донька ОСОБА_1 . Постановою приватного нотаріуса О.Нарохи від 03.04.2025р., позивачу ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва на 2/3ч. (або 4/6) квартири по смерті матері.
4. По смерті ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Масловець Людмилою Сергіївною, заведена спадкова справа №128/2024. До складу спадкового майна ввійшла 1/6 частка квартири успадкована ним після батька. Заяву про прийняття спадщини подала його дружина ОСОБА_12 . Вбачається, що правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця, за його життя, не оформлялися. В реєстрі відомості про реєстрацію права власності його частки квартири, відсутні. Об`єктивно, ОСОБА_13 не має можливості оформити право власності у позасудовому порядку на 1/6 частки квартири по смерті чоловіка.
5. Сторони стверджують та визнають, що відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, що випливає з положення норми ч.2 ст. 1220 ЦК. У зв`язку з вищезазначеним, сторони погодили наступне.
6. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 ) право приватної власності на 5/6 (п`ять шостих часток) квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,7кв., в тому числі житловою площею 27,1 кв.м. та підсобною площею 13,6кв.м.
7. Визнати за ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_2 ) право приватної власності на 1/6 (одну шосту частку) квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,7кв., в тому числі житловою площею 27,1 кв.м. та підсобною площею 13,6кв.м.
8. Провадження у цивільній справі Комунарського районного суду міста Запоріжжя №333/4277/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , про визнання права власності на спадкове майно, закрити.
9. Правові наслідки рішення сторін про укладання мирової угоди, врегулювання спору на підставі взаємних поступок, визначення часток у спадщині, визнання права власності та закриття провадження у справі, сторонам роз`яснені, відомі та зрозумілі.
10. Сторони бажають настання правових наслідків обумовлених мировою угодою. З часу затвердження мирової угоди судом, сторони не мають одна до одної жодних претензій та вимог стосовно спадкової квартири.
11. Згідно ч.4 ст. 142 ЦПК, сторони під час укладення цієї мирової угоди дійшли згоди та передбачили порядок розподілу судових витрат, згідно якого кожна сторона у справі самостійно несе всі судові витрати. Судові витрати іншою стороною не відшкодовуються і з іншої сторони, не стягуються.
12. Дана мирова угода укладена в 5-и оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони та їх адвокатів, та п`ятий, для долучення до матеріалів судової справи.
В судовому засіданні сторони та їх представники наполягали на затвердженні судом даної мирової угоди, зазначивши, що їм відомо про наслідки її затвердження.
Вислухав пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, мирову угоду, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 7ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
За своєю правовою природою мирова угода це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.
Затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами статей 509, 525, 526 ЦК України.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
При визнанні мирової угоди, цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Згідно з положеннями п.1 ч.5 ст.207 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, виходячи із змісту ст.207 ЦПК України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.
Отже, як вбачається з даної норми цивільного процесуального законодавства, обов`язковою умовою затвердження мирової угоди між сторонами, у тому числі, з виходом за межі предмету спору, є та умова, що вказана мирова угода не повинна порушувати прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 310/1834/19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі №185/8179/22 (провадження № 14-84цс24) зазначила, що «мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Предметом даного позову є визнання права власності на 5/6 часткиквартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана вимога є односторонньою, будь-яких зустрічних позовних вимог відповідачем не заявлено, отже врегулювання спору можливе лише задоволенням/відмовою щодо наявних позовних вимог. Таким чином, визнання права власності за відповідачкою 1/6 частки вказаної квартири не є передбаченою законом поступкою для вирішення спору, оскільки таких позовних вимог в межах цієї справи заявлено не було, а сторони, укладаючи на таких умовах мирову угоду, вийшли за межі предмета спору. При цьому, у разі затвердження даної мирової угоди відповідачка набуде у власність частку квартири в судовому порядку без пред`явлення позовних вимог та відповідно оплати судового збору, що суперечить інтересам держави.
Також з матеріалів спадкової справи ОСОБА_6 та пояснень відповідачки вбачається, що у ОСОБА_6 є донька ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка мала також право на спадкування майна, яке залишилося після смерті батька, як спадкоємиця першої черги. Інформація про обізнаність чи необізнаність ОСОБА_14 про відкриття спадщини після смерті її батька в матеріалах справи відсутня. При цьому відповідачка в заяві про прийняття спадщини не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців. Приватним нотаріусом вжиті заходи щодо встановлення місця проживання ОСОБА_14 в м. Запоріжжі, при цьому запит до Державної міграційної служби України щодо можливого місця проживання ОСОБА_14 в інших регіонах України не здійснювався. Сторонами у справі ОСОБА_14 в якості учасника справи не була залучена до участі у цій справі.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що затвердження вищезазначеної мирової угоди призведе до порушення інтересів держави та ОСОБА_14 , яка до участі у справі не була залучена, тому заява сторін у справі про затвердження зазначеної мирової угоди не підлягає задоволенню.
Керуючись ч.2,ч.4 ст. 207, ст. 208,ч.5 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 , яка мешкає за адресо: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_2 , про затвердження мирової угоди, укладеної між ними 14.04.2026 р.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.Й. Наумова