ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/17748/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2025 р. №175 (по стройовій частині), в частині, яка стосується позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.05.2025 р. №240-РС, в частині, яка стосується позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2025 та наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.05.2025 р. №240-РС вважає протиправними, оскільки такі, на його думку, видані за відсутності вищевказаних правових підстав, та на підставі підроблених документів. Стверджує, що відповідачі такими діями і рішеннями чинять йому перешкоди у виконанні військового обов`язку, проходженні військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , та порушують його трудові права.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за безпідставністю. Зазначає, що відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 02.01.2025 №2 позивач зарахований до списків військової частини та проходить в ній військову службу (за призовом під час мобілізації на особливий період).Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули. 10.06.2025 військовою частиною НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 та на виконання вимог Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280 позивача було виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2025 № 175. В день вибуття до нового місця служби 11.06.2025 позивач, після перевірки особового складу, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Враховуючи той факт, що позивач самовільно залишив територію військової частини та зник в невідомому напрямку, наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 11.06.2025 № 176 оспорюваний наказ від 10.06.2025 №175 в частині, що стосується позивача вважається таким як нереалізований. 23.06.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 188 молодший сержант ОСОБА_1 , відповідно до пп. 14 п. 116 Положення №1153/2008, з 23.06.2025 увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.06.2025 № 178 позивач з 13.06.2025 вважається таким, що відсутній на військовій службі без поважних причин. Відмітив. що оспорюваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 , в частині що стосується позивача був визнаний таким що є нереалізованим наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.06.2025 № 176, передумовою визнання нереалізованим (фактичне його скасування) вказаного наказу стала відсутність позивача на військовій службі . Оскільки, позивач на момент подання даного відзиву до військової частини не з`явився та відсутній на військовій службі з 11.06.2025, відповідач не мав можливості довести до його відома наказ від 11.06.2025 № 176. Зазначає, що рішення щодо видання оспорюваного наказу є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить службу.
До суду від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.05.2025 року № 240-РС, є скасованим, як нереалізований. З 11.06.2025 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2025 № 943, виданого за наслідками проведення службового розслідування, військовослужбовець ОСОБА_1 рахується, як самовільно залишивший військову частину без поважних причин з 09 год 15 хв 11.06.2025 та з 09 год 00 хв 13.06.2025 по теперішній час. Наголошує, що відповідно частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували і не повернулися до військових частин (місць проходження військової служби) до моменту припинення чи скасування воєнного стану, військова служба призупиняється в порядку, встановленому цим Законом, з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.Тобто до моменту вирішення питання щодо поновлення проходження військової служби позивачу у встановленому законодавством порядку, на ОСОБА_1 не розповсюджуються гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Доводи позивача, не спростовують законних дій командування військової частини НОМЕР_2 , а вимоги ОСОБА_1 до вирішення питання щодо продовження військової служби є безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02.01.2025 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 було призвано на військову службу по мобілізації.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2025 №2 позивач зарахований до списків цієї військової частини.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.05.2025 №240-РС відповідно до пунктів 82, 116 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 звільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.06.2025 №175 ОСОБА_1 виключено з 10.06.2025 зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з вибуттям до нового місця служби.
Позивач, вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.05.2025 №240-РС та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.06.2025 №175 в частині, що стосується його, протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за призовом осіб офіцерського складу (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 6 Закону №2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань, Служби безпеки України та розвідувальних органів України на організацію і штати воєнного часу укомплектовуються військовослужбовцями, резервістами або військовозобов`язаними.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
При цьому суд зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» , затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год.30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого у подальшому неодноразово продовжувалась та на час виникнення спірних правовідносин в Україні також триває воєнний стан.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питання, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначений Положенням №1153 (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із підпунктом 1 пункту 81 Положення №1153 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Відповідно до підпункту 6 пункту 82 Положення №1153 призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Відповідно до пункту 83 Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Відповідно до абзаців 1- 5 пункту 110 Положення №1153 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб. Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:
між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;
між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Відповідно до пункту 112 Положення №1153 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
В той же час, абзацом шостим пункту 112 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.
Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85,87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2025 №2 позивач зарахований до списків цієї військової частини за призовом під час мобілізації на особливий період.
Так, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2025 №240-РС відповідно до пунктів 82, 116 та 257 Положення №1153 ОСОБА_1 звільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2025 №175 ОСОБА_1 виключено з 10.06.2025 зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з вибуттям до нового місця служби.
У подальшому, як з`ясовано судом у ході розгляду справи, з метою встановлення обставин та причин відсутності позивача на військовій службі у день вибуття до нового місця служби, відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування.
При цьому, відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 11.06.2025 № 176 оспорюваний наказ від 10.06.2025 №175 в частині, що стосується позивача, а саме щодо переведення його до іншої військової частини, вважати таким як нереалізований.
У свою чергу, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 188 молодший сержант ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення №1153/2008, з 23.06.2025 увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з відсутністю позивача на військовій службі проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що о 09 годині 15 хвилин 11.06.2025 позивач після перевірки особового складу самовільно залишив військову частину.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.06.2025 № 178 позивач з 13.06.2025 вважається таким, що відсутній на військовій службі без поважних причин.
Слід зазначити, що відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення №1153 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Варто зауважити, що на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв і продовжує діяти воєнний стан, тому були наявні правові підстави для переміщення позивача на нове місце служби без його згоди, що обумовлено обставинами особливого періоду.
Більше того, матеріалами справи підтверджено, що спірні накази нереалізовані відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 11.06.2025 № 176 в частині, що стосується позивача та відповідно до наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 18.08.2025 №344-РС, згідно якого пункт 48 параграфу 2 наказу від 25.05.2025 №240-РС про зарахування позивача в розпорядження командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади скасований.
Відтак, враховуючи, що станом на момент вирішення цієї справи, спірні накази відповідачів скасовані, суд приходить висновку, що у позивача відсутній об`єкт судового захисту та порушених прав і законних інтересів внаслідок цих рішень відповідачів.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа
17.06.26