ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/2917/26
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії в 2025 році і з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", пунктом 1 Постанови № 1; статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", пунктом 1 Постанови № 1778 та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 по 31.01.2026 шляхом ненарахування та невиплати індексації пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити пенсію за 2025 рік і з 01.01.2026 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", пунктом 1 Постанови № 1; статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", пунктом 1 Постанови № 1778 та без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023 по 31.01.2026 шляхом нарахування і виплати індексації за вказаний період.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 28.12.2010. 15.11.2025 набрало законної сили рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/19985/25, на виконання якого оновлену пенсію позивач отримав 05.01.2026. 20.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру відповідача та дізнався про обмеження пенсії максимальним розміром. Зокрема, індексація пенсії не нарахована з 01.02.2023 до 28.02.2024, а з 01.03.2024 по 31.01.2026 пенсія обмежена через неврахування сум індексацій. У 2025 році та за січень 2026 року відповідач застосував Постанову № 1 та Постанову № 1778 з коефіцієнтами зменшення. Такі дії призвели до зменшення розміру пенсії позивача за вказані періоди.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 03.03.2026, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 28.12.2010 та отримує пенсію. Перерахунок пенсії проведено на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/19985/25 та відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Станом на 01.07.2025 нараховано 38962,15 грн, до виплати 23610,00 грн. Після перерахунку станом на 01.12.2025 нараховано 39475,90 грн., до виплати 28414,17 грн. З 01.01.2026 нараховано 39475,90 грн, до виплати 30145,70 грн з урахуванням коефіцієнтів. Відповідач вважає, що виплата здійснюється відповідно до норм бюджетного законодавства та постанов уряду. Позивач отримував пенсію щомісяця та міг дізнатися про її розмір раніше.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 28.12.2010 за пенсійною справою № [номер приховано].
15.11.2025 набрало законної сили рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/19985/25, на виконання відповідач япровів перерахунок пенсії.
20.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру відповідача для консультації щодо зміни нарахувань.
З оновлених розрахунків стало відомо про неврахування індексації пенсії з 01.02.2023 до 28.02.2024 та обмеження розміру пенсії з 01.03.2024 по 31.01.2026, зокрема у 2025 році відповідач застосував постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, а з січня 2026 року - постанову від 30.12.2025 № 1778 з відповідними коефіцієнтами до сум перевищення.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України закріплено принцип незворотності конституційних прав, відповідно до якого при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з абзацом першим преамбули Закону 2262-ХІІ цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03.01.2025 № 1 (далі - Постанова № 1), яка набрала чинності 03.01.2025 та застосовується з 01.01.2025.
Крім того, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" від 30.12.2025 № 1778 (далі - Постанова № 1778), яка набрала чинності з 01.01.2026.
Пунктами 1 Постанов № 1 та № 1778 встановлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.
У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Таким чином, оскільки Законом № 2262-ХІІ і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд дійшов висновку, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому, обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. При цьому, орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.
Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" наголосив на тому що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", є протиправним.
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб)".
Постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" встановила, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, здійснюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Судом встановлено, що позивач є ветераном військової служби, проходив службу у Державній прикордонній службі України та перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 28.12.2010 (пенсійна справа № [номер приховано]).
15.11.2025 набрало законної сили рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/19985/25, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії. Станом на 01.12.2025 нарахована пенсія склала 39475,90 грн., проте до виплати визначено 28414,17 грн. із застосуванням Постанови № 1. Станом на 01.01.2026 при нарахованій сумі 39475,90 грн до виплати визначено 30145,70 грн із застосуванням Постанови № 1778.
Відповідач у відзиві обґрунтовує правомірність обмеження індексації максимальним розміром пенсії посиланням на Постанову КМУ № 185 від 23.02.2024, пункт 2 якої передбачає, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, здійснюється "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом". На думку суду, це обґрунтування є непереконливим і суперечить системному тлумаченню чинного законодавства з огляду на наступне.
Передусім суд зауважує, що положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яке встановлювало обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 і з того самого дня втратило чинність. Рішення Конституційного Суду мають пряму дію і не потребують жодних додаткових законодавчих або адміністративних актів для набуття чинності. Отже, починаючи з 20.12.2016, правова норма про максимальний розмір пенсії для осіб, що мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, більше не існує у правовому полі. Посилання Постанови № 185 на "максимальний розмір пенсії, визначений законом" є юридично порожнім, оскільки такого максимального розміру у чинному законодавстві немає.
Далі, суд наголошує на тому що Закон № 1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким Верховна Рада намагалась відновити в новій редакції положення частини 7 статті 43 щодо максимального розміру пенсії, не набув юридичної сили у цій частині. Як роз`яснив Конституційний Суд у рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016, закони, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції. Нова редакція частини 7 статті 43, запроваджена Законом № 1774-VIII, є за своєю правовою природою повторним введенням тієї самої неконституційної норми лише в іншому словесному оформленні, що є неприпустимим.
Таким чином, дії відповідача щодо обмеження індексації пенсії позивача шляхом її невиплати через фактор максимального розміру є неправомірними незалежно від того, в який саме механізм це обмеження було оформлено - чи то шляхом застосування максимального розміру безпосередньо, чи то шляхом невключення сум індексації до фактично виплаченої суми. Цими діями відповідач порушив конституційне право позивача на належний соціальний захист, гарантоване статтями 17 і 46 Конституції України, а також права, встановлені спеціальним Законом № 2262-XII.
Суд також вважає за необхідне відзначити, що власні розрахунки відповідача, надані у відзиві, беззаперечно підтверджують факт порушення. Так, станом на 01.07.2025 нарахована відповідачем пенсія становила 38962,15 грн, тоді як до виплати визначено лише 23610,00 грн - тобто рівно десять прожиткових мінімумів, що є прямим підтвердженням застосування обмеження максимальним розміром.
Відповідач наполягає на тому що він діяв правомірно, застосовуючи понижуючі коефіцієнти на підставі статті 46 Закону про Державний бюджет на 2025 рік і Постанови № 1, а також статті 30 Закону про Державний бюджет на 2026 рік і Постанови № 1778, оскільки ці акти є чинними і обов`язковими до виконання. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на частину 2 статті 19 Конституції України щодо обов`язку діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Суд відхиляє ці аргументи відповідача як такі, що ґрунтуються на хибному розумінні принципу законності та ієрархії нормативних актів, виходячи з такого.
Як уже зазначалося Конституційний Суд у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнав неконституційним обмеження пенсій цієї категорії осіб як таке. Механізм реалізації цього обмеження - максимальний розмір чи система понижуючих коефіцієнтів - з точки зору конституційного права не має значення. В обох випадках відбувається звуження права на отримання повного розміру пенсії, визначеного спеціальним законом, а наслідком є недоплата реально нарахованої суми. Застосування понижуючих коефіцієнтів є не чим іншим, як модифікованою - але конституційно рівнозначною - формою тієї самої практики обмеження пенсій, яку Конституційний Суд визнав такою, що порушує суть конституційних гарантій соціального захисту пенсіонерів.
Відповідач у відзиві наполягає на застосуванні позовної давності та стверджує, що права позивача щодо виплати пенсії можуть бути захищені судом лише з 27.07.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, відлічуваного від дати подання позову 27.01.2026. Щодо більш раннього періоду - з 01.02.2023 - відповідач наполягає на залишенні позову без розгляду.
Суд відхиляє ці доводи у повному обсязі з таких підстав.
Ключовим питанням є момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Відповідач стверджує, що таким моментом є щомісячне отримання пенсії, оскільки пенсія є щомісячним платежем і пенсіонер завжди знає її розмір. Проте суд зауважує, що ця загальна позиція Верховного Суду сформульована для типових ситуацій і не може механічно застосовуватися в конкретних обставинах цієї справи.
Судом встановлено, що протягом значної частини спірного - з погляду позовної давності - періоду позивач провадив судовий розгляд у справі № 240/19985/25 щодо перерахунку своєї пенсії. Це провадження завершилося лише 15.11.2025 набранням законної сили судовим рішенням на користь позивача. Сама по собі наявність активного судового розгляду, предметом якого є розмір пенсії позивача, є обставиною, що об`єктивно ускладнює виявлення нових окремих порушень: позивач мав достатні підстави очікувати, що всі аспекти правильного розрахунку його пенсії будуть охоплені виконанням рішення суду у попередній справі. Тільки після того, як 05.01.2026 він отримав результати виконання того рішення, у нього з`явилась можливість перевірити і порівняти оновлені розрахунки з тим, на що він має право.
Крім того, порушення, щодо якого подано цей позов, є технічно складним і не очевидним без вивчення детальних розрахунків. Пересічний пенсіонер, отримуючи щомісячну виплату, не має безпосереднього доступу до внутрішніх розрахунків пенсійного органу, де відображено різницю між нарахованою та виплаченою сумою і підстави цієї різниці. Розуміння того, що не виплачено саме суму індексації через обмеження максимальним розміром - а не з якоїсь іншої причини, - потребує спеціальних знань і конкретних документів, які позивач отримав лише 20.01.2026. З цього дня він розпочав відлік своїх прав і вже за сім днів - 27.01.2026 - звернувся до суду. Така оперативність переконливо свідчить про добросовісну поведінку позивача і про відсутність тривалої пасивності, яка могла б виправдовувати застосування строку позовної давності.
Також слід брати до уваги, що позивачем разом із позовом подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Суд оцінює підстави для поновлення такого строку як поважні з огляду на сукупність наведених вище обставин: наявність тривалого паралельного судового провадження щодо тієї ж пенсії, складний і невідомий для звичайного пенсіонера технічний механізм порушення, отримання необхідних документів лише 20.01.2026 та оперативне звернення до суду після цього. Відмова у поновленні строку в цьому випадку означала б формальне застосування процесуального правила на шкоду реальному та повному захисту конституційного права, що суперечить принципу верховенства права та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України. Отже, строк звернення до суду підлягає поновленню, а позовні вимоги - розгляду по суті за весь спірний період - з 01.02.2023.
Системний аналіз Конституції України, Закону № 2262-XII, рішень Конституційного Суду, практики Верховного Суду та конкретних обставин справи дає суду підстави для висновку, що дії відповідача є такими, що порушили конституційне право позивача на соціальний захист, гарантоване статтями 17 і 46 Конституції України, а також права, встановлені Законом № 2262-XII. Ці дії підлягають визнанню протиправними в судовому порядку відповідно до статті 5 КАС України, а відновлення порушеного права - зобов`язанню відповідача виплатити пенсію в повному обсязі за весь спірний період та надалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 77, 90, 122, 123, 139, 205, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 шляхом ненарахування та невиплати індексації пенсії за період з 01.02.2023 по 31.01.2026.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 у 2025 році та з 01.01.2026 із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", а також статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 (пенсійна справа № [номер приховано]) пенсію за 2025 рік та з 01.01.2026 без урахування понижуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, а також без обмеження максимальним розміром шляхом нарахування та виплати повної суми індексації за період з 01.02.2023 по 31.01.2026.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (однієї тисячі трьохсот тридцяти однієї гривні 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 16 червня 2026 р.
16.06.26