КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2026 року № 320/25238/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 із застосуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки.
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, починаючи з 01 січня 2022 року, здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 84 % відсотків від заробітку відповідно до п. 7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992, без обмежень граничного розміру, з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати.
3. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі за період з 01 березня 2017 року по 29 березня 2021 року.
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити одним платежем на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю між нарахованою (призначеною) та фактично виплаченою пенсією, яка виникла у період з 01 березня 2017 року по 29 березня 2021 року, (згідно рішення суду від 14.01.2021, що набрало законної сили).
5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю між нарахованою (призначеною) та фактично виплаченою пенсією за попередні роки, починаючи з 2013 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації. Позивачу не було проведено збільшення розміру пенсії з 01.01.2022 на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалась під час призначення (перерахунку) пенсії. Окрім того, незважаючи на те, що вислуга років позивача складає 54 роки, відповідач протиправно не виплачує позивачу пенсію в розмірі 84% заробітку.
Отже позивач, як працівник льотного та льотно-випробного стажу за наявності необхідного мінімального стажу 25 років має беззаперечне право на щорічний перерахунок його пенсії відповідно до п. 7 Порядку № 418, з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати.
Окрім того, позивачу з 2013 року пенсію обмежено максимальним розміром, а нараховану різницю станом на час звернення до суду так і не виплачено.
Позивач зазначає, що питання щодо обмеження його пенсії максимальним розміром було предметом розгляду Окружного адміністративного суду, який рішенням від 14.01.2021 у справі № 640/7395/20 задовольнив позовні вимоги позивача та визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження у розмірі виплати пенсіонеру ОСОБА_1 нарахованого йому, відповідно з вимогами чинного законодавства щомісячного пенсійного забезпечення протиправними та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати згідно з законодавством України щомісячне пенсійне забезпечення пенсіонера ОСОБА_1 у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії.
Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії без встановлення обмеження граничного розміру відповідно до підпункту пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 № 713), а тому звернувся із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо такого перерахунку і виплати, однак відповідач відмовив у вказаному перерахунку у зв`язку з відсутністю підстав для цього. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що після перевірки матеріалів електронної пенсійної справи, рішенням № 063350029780 від 07.05.2024 позивачу відмовлено у перерахунку, оскільки він отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник льотно-випробувального складу, що згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №640/7395/20 від 14.01.2021 встановлено виплату пенсії у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії - рішення суду виконано.
09.10.2024 від представника Головного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив про відсутність підстав для задоволення позову. Вказав, зокрема, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути 4 сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. 02.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 6713 щодо виплати пенсії без обмеження, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.05.2024 №063350029780 гр. ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до його заяви.
ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівник льотно-випробувального складу, згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/7395/20 від 14.01.2021, яким встановлено виплату пенсії у повному обсязі без обмежень граничного розміру. Рішення суду виконано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - Відповідач 1, Головне управління ПФУ в м. Києві) та з 1991 року отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно - випробного складу цивільної авіації відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788.
Вислуга років позивача становить 54 роки 9 місяців 15 днів.
02.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії та її виплату відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою КМУ № 418, вірно застосувавши коефіцієнти зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, починаючи з 01.01.2022 та виплачувати пенсію без обмеження граничним розміром.
21.05.2024 Головним управлінням ПФУ в м. Києві у відповідь на вказану заяву було направлено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №063350029780 від 07.05.2024 про відмову в перерахунку пенсії.
Як вбачається судом з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №063350029780 від 07.05.2024, відповідачем було відмовлено у виплаті позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.01.2022, посилаючись на ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Одночасно, Головним управлінням ПФУ в Одеській області повідомлено позивачу, згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/7395/20 від 14.01.2021 встановлено виплату пенсії у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії. Рішення суду виконано.
Не погоджуючись із відмовою відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Частиною 3 статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Згідно із статтею 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 1992 року №418.
У відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2015 року №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно з пунктом «в» пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Посилаючись на вказані норми, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою щодо виплати йому пенсії без обмежень граничного розміру, з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу виплачується із врахуванням обмеження максимального розміру на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.
Так, за правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини 3 статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Тобто, пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що останні стосуються виплат пенсій, призначених до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та розмір яких перевищував встановлений ним максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Таким чином, згадана норма жодним чином не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», у тому числі і не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19.
В цьому аспекті суд зазначає, що Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові у справі № 580/234/19 від 24.06.2020 вирішив правову проблему щодо визначення порядку здійснення перерахунку пенсій особам, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону № 3668, що запровадив обмеження пенсій максимальним розміром до низки спеціальних законів з питань пенсійного забезпечення громадян та зазначив, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 29.08.2018 у справі №359/6255/17.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи розпоряджень про перерахунок пенсії позивача за березень 2013-2018 та 2024 роки внаслідок перерахунків пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, а тому відповідачем пенсія виплачувалась з урахуванням обмежень.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.
Відтак суд не вбачає бездіяльності відповідачів щодо не проведення перерахунку пенсії позивача без обмеження граничного розміру, а відмова Головного управління ПФУ в Одеській області у перерахунку і виплаті пенсії без обмеження граничного розміру є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього.
Таким чином, суд вважає, що виплата позивачу пенсії із застосуванням обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 24 квітня 2024 року у справі №580/365/20 та від 15 листопада 2024 року у справі № 160/15794/21.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання Головного управління ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії позивача без обмеження граничного розміру, з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати.
При цьому, посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2021, яким було зобов`язано відповідача здійснювати щомісячне пенсійне забезпечення позивача без обмежень граничного розміру пенсії є необґрунтованим, оскільки правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (ч. 7 ст. 78 КАС України).
Щодо перерахунку пенсії у розмірі 84 % від заробітку суд зазначає, що згідно наданих позивачем розпоряджень про перерахунок пенсії, позивачу пенсію розраховано виходячи із 84% заробітної плати, будь-яких доказів щодо розрахунку пенсії позивача виходячи із іншого відсоткового розміру заробітної плати матеріали справи не містять, у зв`язку з чим такі позовні вимоги також є необґрунтованими.
При цьому, також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо виплати йому різниці між нарахованою (призначеною) та фактично виплаченою пенсією, яка виникла у період з 01 березня 2017 року по 29 березня 2021 року, (згідно рішення суду від 14.01.2021, що набрало законної сили), з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову з вимогою щодо виконання судового рішення в іншій справі №640/7395/20.
Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він мав звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою, а не пред`являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень, в окремому судовому провадженні не розглядаються, отже відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 23.10.2024 у справі №320/25216/23.
Також суд зазначає, що оскільки судом було встановлено правомірність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, позовні вимоги щодо виплати на користь позивача невиплаченої різниці між нарахованою та фактично виплаченою сумою за попередні роки, починаючи з 2013 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Щодо поданого позивачем клопотання про витребування копії пенсійної справи позивача у повному обсязі, суд зазначає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено будь-яких обґрунтувань щодо заявленого клопотання про витребування пенсійної справи. Наявних в матеріалах справи документів достатньо для ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог.
У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.