МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2026 р. № 400/1110/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до наказу Міністерства України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 за №260;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 під час бойових дій отримав тяжке поранення, у зв`язку з чим перебував на тривалому лікуванні, а тому вважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової грошової винагороди до 100 000,00 грн. відповідно до Постанови №168. Проте, відповідачем не здійснено нарахування та виплату такої винагороди позивачу за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року. Також, відповідач протиправно не виплатив йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошову компенсацію вартості недоотриманого речового майна та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки. Зазначене, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.
Ухвалою від 06.02.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що грошове забезпечення, включаючи грошову винагороду 100000 грн в місяць з відповідних підстав) військовослужбовцю у зв`язку з тільки самим фактом самого по собі стаціонарного лікування внаслідок поранення (без підтвердження потреби тривалого лікування) - виплачується за період лікування у зв`язку з пораненням лише протягом не більше 4 місяців . Надалі, при перебування на такому лікуванні та/або у відпустці у зв`язку з таким лікуванням, підставою для виплати грошового забезпечення протягом строку більшого ніж 4 місяці є висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні в межах строку визначеного у такому висновку. Щодо виплати одноразової грошової винагороди при звільнені, то оскільки вислуга позивача менше 10 років, то він не набув права на її виплату. Також, відсутні підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою (рапортом) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік безпосередньо під час звільнення чи під час проходження військової служби. Щодо компенсації за нетимане речове майно, то Військовою частиною заяву розглянуто, та задоволено, про що повідомлено позивача. Внесено зміни до наказу про виключення позивача з списків особового складу з метою здійснення відповідної виплати. На даний час очікується надходження коштів для їх безпосередньої виплати. Про виплату компенсації суд буде повідомлено додатково.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти обґрунтувань відповідача та повністю підтримує позовні вимоги.
Дослідивши докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 24.04.2025 року по 06.10.2025 року.
12.08.2024 року позивач отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.08.2024 за №3153.
10.09.2024 року після проходження медичного огляду ВЛК КНП «ЦМКЛ» СМР позивачем отримано Довідку військово-лікарської комісії за №532, за результатами ВЛК встановлено, що згідно класифікації травма отримана позивачем відноситься до тяжких та вказано про подальшу необхідність у тривалому лікуванні.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2025 за №294 позивача було звільнено з військової служби, виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення з 06.10.2025 року.
28.12.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 викладено наказ від 06.10.2025 за №294 в новій редакції.
Позивач вважає, що йому протиправно не виплачено додаткову грошову винагороду до 100 000,00 грн за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року під час тривалого лікування, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошову компенсацію вартості недоотриманого речового майна та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки. Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Абзацом 3 пункту 1-2 Постанови №168, перебачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії.
Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно абзацу 2 пункту 1-2 Постанови №168 нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Пунктом 11 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Аналогічно абзац другий пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 12.08.2024 року по 25.08.2025 року перебував на безперервному лікуванні, а відповідно до Довідки військово-лікарської комісії за №16864 від 06.12.2024 року травма отримана позивачем при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини є тяжкою, позивач потребує подальшого тривалого лікування. А тому, позивач має право на виплату додаткової винагороди за періоди перебування позивача на лікуванні за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року.
Суд зазначає, що станом на дату винесення рішення по справі, відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу додаткової винагороди за періоди перебування позивача на лікуванні за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, підлягає задоволенню вимога позивача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, з огляду на наступне.
Як визначено пунктами 1 та 7 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника). При цьому, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується один раз на рік за наявності коштів, в межах затверджених обсягів фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік.
Так, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2025 за №294 з урахуванням змін, внесених наказом від 28.12.2025 року № 379, позивачу призначено до виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 року, при цьому доказів її виплати відповідачем не надано. Посилання відповідача на неподання позивачем відповідного рапорту спростовуються цим же наказом відповідача.
Щодо виплатити грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011 передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 (далі Порядок № 178).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2025 за №294 з урахуванням змін, внесених наказом від 28.12.2025 року № 379, позивачу призначено до виплати грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, однак як підтверджує сам відповідач у відзиві цю компенсацію позивачу не виплачено.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, тому суд зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити її.
Щодо невиплати позивачу при звільнені 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2025 за №294 з урахуванням змін, внесених наказом від 28.12.2025 року № 379, позивача звільнено з військової служби за підпунктом 6 пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку ВЛК про непридатність з виключенням з військового обліку).
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання при звільнені 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а у суду наявні підстави для задоволення вимог в цій частині.
Суд відхиляє посилання відповідача на підставу для відмову у виплаті позивачу 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відсутність у нього стажу 10 років, оскільки в частині 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає саме за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Таким чином, в ході розгляду справи позивачем доведено, а відповідачем не спростовано допущення останнім протиправної бездіяльності щодо невиплати позивачу винагороди за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, а обраний позивачем захист порушеного права є належним та ефективним.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, позовні вимоги належить задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 4259,84 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень за 27 днів у липні 2025 року, 11 днів у серпні 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 4 259,84 грн (чотири тисячі двісті п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар