Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про відкриття спрощеного провадження у справі
17 червня 2026 року Справа № 520/16096/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Анатолій Бідонько, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення у період з 15.09.2015 року по 28.08.2017 року (включно) з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року о 1282-ХІІ, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), індексацію грошового забезпечення у період з 15.09.2015 року по 28.08.2017 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, а тому на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що з урахуванням особливостей проходження військової служби позивач був обмежений у вільних діях та можливості скористатись своїм правом на звернення до суду.
Дослідивши вказане клопотання, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Приписами статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у цій справі позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 15.09.2015 по 28.08.2017.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям "грошова винагорода", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "оплата праці" і "заробітна плата", які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відтак, до "усіх виплат", право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
Проте, на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у період з 15.09.2015 по 28.08.2017 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що у цьому випадку позивачем не пропущено строк на звернення до суду, оскільки предметом судового розгляду є ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 15.09.2015 по 28.08.2017, тобто за період коли строк звернення до суду не обмежувався будь-яким строком, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Отже, позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
Таким чином, з матеріалів адміністративного позову не вбачається наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, для залишення позовної заяви без розгляду, для повернення позовної заяви або для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Перешкод для відкриття провадження в адміністративній справі немає.
Розгляд і вирішення даної адміністративної справи за даним позовом належить здійснювати у спрощеному провадженні відповідно до ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.261 КАС України, суддя зазначає про необхідність відповідачу подання у п`ятнадцятиденний строк з дні отримання зазначеної ухвали суду відзив на позов.
Також, слід зазначити, що, в силу положень ч.2 ст. 261 КАС України, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 160,171, 257- 262 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Роз`яснити відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст.162 КАС України, а також роз`яснити про можливість пред`явлення зустрічного позову відповідно до ст.177 КАС України у строк для подання відзиву.
3. Роз`яснити позивачу про необхідність подати відповідь на відзив - у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. 163 КАС України.
4. Роз`яснити відповідачу про необхідність подати заперечення на позов, дотримуючись вимог ст. 164 КАС України - у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив на позов, у разі його подання позивачем.
5. Роз`яснити сторонам, що справу буде розглянуто протягом розумного строку, але не пізніше шістдесяти днів із дня відкриття провадження, відповідно до ст. 258 КАС України.
6. Розгляд і вирішення справи здійснювати одноособовим складом суду в порядку спрощеного позовного провадження.
7. Копії даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
8. Роз`яснити учасникам справи про наявність у них процесуальних прав і обов`язків, що передбачені ст.ст. 44, 47 КАС України. Інформацію про права та обов`язки направити разом з цією ухвалою.
9. Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://adm.hr.court.gov.ua/sud2070/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.
10. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Анатолій Бідонько