ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1461/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 14.01.2024 року по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 27 лютого 2025 року , відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" включно за весь час затримки виплати;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 14.01.2024 року по день фактичної виплати додаткової винагороди - 27 лютого 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 14.01.2024 року по день фактичної виплати додаткової винагороди - 27.02.2025 року.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки відсутня будь яка затримка з боку військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу додаткової винагороди, оскільки одразу після надходження до військової частини рапорту та медичних документів, які обґрунтовано підтверджували факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні, йому було нараховано та перераховано належне грошове забезпечення, у строки передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.
13.01.2024 під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримав поранення (травму), що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) №20 від 13.01.2024.
02.03.2024 комендант ІНФОРМАЦІЯ_4 швидкого реагування подав до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України рапорт, в якому клопотав виплаттити додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (сеціальних) завдань особовому складу четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування, який перебував на лікуванні з отриманим бойовим пораненням, в тому числі сержанту ОСОБА_1 за період з 13-31.01.2024 та з 01-05.01.2025.
Відповідно до витягу наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України від 09.03.2024 №182-ОС сержанту ОСОБА_1 , який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, згідно додатків 16 та 19 до цього наказу.
15.03.2024 позивачу виплачено додаткову винагороду, що підтверджується розрахунковим листом від 24.04.2025 №463.
20.08.2024 під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримав поранення (травму), що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) №1382 від 20.08.2024.
Внаслідок зазначеної травми та її наслідків, перебував у відпустках для лікування, потребу у яких встановлено довідками ВЛК №5308 від 02.10.2024, №5976 від 05.11.2024, №6470 від 05.12.2024: Поранення, ТАК, пов`язане із проходженням служби. Травма кваліфікується як важка.
28.01.2025 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України із рапортом, в якому просив про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (сеціальних) завдань особовому складу четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування, який перебував на лікуванні з отриманим бойовим пораненням за серпень-грудень 2024 року та січень 2025 року.
Відповідно до витягу наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України від 08.02.2025 №155-ОС сержанту ОСОБА_1 , який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, згідно додатків 3, 18, 19,20, 21 та 22 до цього наказу.
27.02.2025 на особовий рахунок позивача було зараховано додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 393869,99 грн.
Не погоджуючись із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_2 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за весь час затримки за період з 14.01.2024 по 27.02.2025, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюється нормами Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон України № 2050-ІІІ), а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статей 1, 2 Закону України № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
З метою реалізації Закону України № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до п. 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у п. 3 Порядку № 159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Пунктом 4 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених положень постанови уряду дає можливість дійти висновку, що право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, мають військовослужбовці, які перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Таке право виникає після видання наказів про виплату додаткової винагороди.
Судом встановлено, що згідно рапорту від 02.03.2024 №28/12632/24-Вн коменданта ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 повідомив про закінчення на лікування позивача та надав підтверджуючі документи.
Згідно наказу начальника загону від 09.03.2024 №182-ОС "Про виплату додаткової винагороди" позивачу в березні 2024 року виплачено додаткову винагороду за час лікування, із розрахунку: з 13 по 31.01.2024 (19 діб) у розмірі 61290,32 грн, з 01 по 29.02.2024 (30 діб) у розмірі 100000,00 грн.
Згідно розрахункового листа від 24.04.2025 №463 відповідні нарахування були проведені позивачу 15.03.2024.
28.01.2025 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України із рапортом, в якому просив про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (сеціальних) завдань особовому складу четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування, який перебував на лікуванні з отриманим бойовим пораненням за серпень-грудень 2024 року та січень 2025 року
Згідно наказу начальника загону від 08.02.2025 №155-ОС "Про виплату додаткової винагороди" позивачу 27.02.2025 виплачена додаткова винагорода за час лікування, із розрахунку: з 21 по 31.08.2024 (11 діб) у розмірі 35483, 87 грн, з 01 по 30.09.2024 (30 діб) у розмірі 100000,00 грн, з 01 по 02.10.2024 (2 доби) у розмірі 6451,61 грн, з 06 по 30.11.2024 (25 доби) у розмірі 83333,33 грн, з 01 по 31.11.2024 (31 доба) у розмірі 100000,00 грн, з 01 по 19.01.2025 та з 28 по 31.01.2025 (23 доби) у розмірі 74193, 55 грн,
Згідно розрахункового листа від 18.04.2025 №453 відповідні нарахування були проведені позивачу 27.02.2025.
Таким чином, суд констатує, що позивач отримав виплату додаткової винагороди згідно поданих рапортів в межах одного місяця, а саме згідно рапорту від 09.03.2024 - 15.03.2024, а згідно рапорту 28.01.2025 - 27.02.2025, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не було допущено порушення строків виплати ОСОБА_1 додаткової допомоги, яка входить до складу грошового забезпечення, а тому відсутні правові підстави для виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача свідчать про законність вчинених ним дій.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 КАС України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Представник позивача - Єрьоміна Вікторія Анатоліївна (Аркадійське плато, 5/3, оф. 26, м. Одеса, 65009, РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя В.О. Григораш